ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́Крозм., КИ́ЧКАдіал.;ЧУ́ШКАдіал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з піднятою передньою і задньою частинами). - І мати моя носила очіпок на голові, і я зав’язуватимусь в чушку вже й до смерті (І. Нечуй-Левицький); Чужій жінці чепець везу, а своїй забув-єм (коломийка); Підстаркувата пані.. у рожевому чіпці, з скельцями на очах, що блиснули на сонці, підійшла до вікна (Л. Юхвід); Вийшла матушка, ще молода на взір, чорнява, в білому простенькому чіпкові (І. Нечуй-Левицький); З-під кички пробивалося два пасма волосся (М. Стельмах); Поважно виходили молодиці з корабликом на голові,.. взявшись у боки, виступали поодинці й вибивали гопака (О. Полторацький).