-1-
іменник чоловічого роду, істота
(челядник; дорослий син - діал.) [іст.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний челяди́н челяди́ни
родовий челяди́на челяди́нів
давальний челяди́нові, челяди́ну челяди́нам
знахідний челяди́на челяди́нів
орудний челяди́ном челяди́нами
місцевий на/у челяди́нові, челяди́ні на/у челяди́нах
кличний челяди́не челяди́ни

Словник синонімів

ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКАрозм.,ДІВУ́ЛЯфам., ДІВА́ХАзневажл.,ДІВЧИ́ЩЕзневажл.,ДІВЧИ́СЬКОперев. зневажл.,ДІВЧИ́НОНЬКАпестл.,ДІВЧА́пестл.,ДІ́ВАзаст., поет., ДІВИ́ЦЯзаст., фольк.,ірон., ЧЕЛЯДИ́НАдіал.;ВІДДА́НИЦЯрозм.,НЕВІ́СТАрозм. (шлюбного віку); ПА́ННА, ПАНЯ́НКА, МАДЕМУАЗЕ́ЛЬзаст. (головним чином з привілейованих кіл суспільства; часто у звертанні до такої особи; також сучасне - перев. жарт., ірон.). Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знова поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич); [Загуба:] Мояхрещениця Галя, мабуть, уже на відданні? [Палажка:] Атож! Дівуля на все село (Я. Мамонтов); - Ти ж розумієш... діваха одна... Ну, я тобі скажу, всякі у мене були, а такої ще не було... (Д. Ткач); Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (М. Стельмах); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина - серце (пісня); Співають діви на Дунаю... До Києва лунає спів (С. Крижанівський); - Побачили ми слід до вашого двору, аж тепер бачимо, що то не куниця, а красна дівиця (М. Грушевський); - Чесна і роботяща челядина. Ще дитина, а на все вважає (О. Маркуш); - Їй-бо, вже дівка [Христина], відданиця. Росту не багато - а краса є (М. Стельмах); Привіз [князь Володимир] собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (П. Загребельний); [Гострохвостий:] Ті всі баришні не варті однієї вашої брови. Ви найкраща панна на всі Кожум’яки (І. Нечуй-Левицький); Тепер Люба - доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (П. Кочура); - Розповідай, - звелів єпископ.-- Самій тільки мадемуазель Кармелі... -- почав був Філіпп (О. Ільченко).
СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві - людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКАзаст.,СЛУЖНИ́К заст.,СЛУЖИ́ТЕЛЬзаст.,ПОСЛУ́ГАзаст.,ПАХО́ЛОКзаст.,ПОПИ́ХАЧзаст., зневажл., ПОСЛУГА́Чдіал.; ДЖУ́РАіст. (зброєносець козацької старшини в 16- 18 ст.), ЦЮ́РАдіал.,ЧУ́РАдіал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬзаст. (слуга-підліток); ЧЕЛЯ́ДНИКіст.,ЧЕЛЯДИ́Ніст.,ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬіст. (належний до челяді феодала), ГАЙДУ́Кіст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́Крозм.,ДВОРЯ́Крідше,О́БШАРзбірн., зах. (селянин, який працював у панському дворі). В палаці забігали, завештались слуги, укладаючи на вози усяке князівське добро (І. Нечуй-Левицький); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Андрій.. зопалу й прогнав служника (Я. Баш); На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (дума); [Конон:] Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (М. Кропивницький); - Та, Боже мій, краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Леся Українка); [Оля:] Тимчасом він уже трохи підріс, його, як кріпака, пан забрав до себе за козачка (С. Васильченко); Княжеські челядинці.. вештались по містечках, селах і хуторах і що хотіли, те й робили (О. Стороженко); Трохи віддалік за графом мовчки їхали конюх Петрович і рожевощокий гайдук (О. Донченко).