чебчик 1 значення

-1-
іменник чоловічого роду
(чебрець) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний че́бчик  
родовий че́бчику  
давальний че́бчику, че́бчикові  
знахідний че́бчик  
орудний че́бчиком  
місцевий на/у че́бчику  
кличний че́бчику*  

Словник синонімів

ЧЕБРЕ́ЦЬбот., ЧЕ́БРИКрозм., ЧЕ́БЧИКрозм.На високій береговині все літо синьо та сумно цвіте чебрець, найменша квітка з-поміж квіток (В. Земляк); Севере, чому квіти, що діставала від тебе, не клала я за образи та не засушувала, як святий чебрик? (Ірина Вільде); Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (І. Нечуй-Левицький).