-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | чеберя́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | чеберя́ймо |
2 особа | чеберя́й | чеберя́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | чеберя́тиму | чеберя́тимемо, чеберя́тимем |
2 особа | чеберя́тимеш | чеберя́тимете |
3 особа | чеберя́тиме | чеберя́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | чеберя́ю | чеберя́ємо, чеберя́єм |
2 особа | чеберя́єш | чеберя́єте |
3 особа | чеберя́є | чеберя́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
чеберя́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | чеберя́в | чеберя́ли |
жін. р. | чеберя́ла |
сер. р. | чеберя́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
чеберя́вши |
Словник синонімів
ДРІБОТІ́ТИ [ДРІБОТА́ТИ] розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ [ТЮПА́ШИТИ] розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Тьотя Надя знову прив’язувала ковзани й, спотикаючись, дріботіла на ковзанку (В. Канівець); Йде [дідусь] повільно, ступає твердо. За ним дрібоче, перечепивши через плече в’язанку бичків, Коська (Ю. Збанацький); По узбіччю тюпала жінка з дитиною на руках (П. Панч); Чорна постать "отаманова" пляміла спереду. А ти похмурий тюпачив за ним (А. Головко); Дрібцює Марія по зеленотканій веретці-моріжку (Є. Гуцало); Таке воно мале дибає по підгір’ю понад балкою, де ми пасемо, так радісно дрібушить з новеньким торбеням школярським через плече (О. Гончар); Хлопчак починає чеберяти по хатинці незграбними.. чоботищами (М. Стельмах); - Діду! - гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Панас Мирний). - Пор. 1. іти́.