В’Я́НУТИ (про рослину - втрачати свіжість), ЗАВ’ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ’ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ[ПРИГОРА́ТИ] (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИдіал. (рости напівзів’ялою, миршавою). - Док.: пов’я́нути, зів’я́нути, зав’я́нути, зв’я́нути, зав’я́ти, збля́кнути, прив’я́нути, пригорі́ти, зани́діти, зача́хнути. Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в’яли трави й квіти на берегах, птахи летіли на південь (С. Скляренко); Паростки маньолій блякнули і жовкли (Я. Щоголів); Хворі рослини спочатку трохи прив’ядають та жовкнуть (з журналу); Під їх [будяків].. листям, що широким вінком розлягається по землі, ..нидіє м’яка травка (І. Франко); Просо не росте, пожовкло, тільки чевріє (Словник Б. Грінченка).

СО́ХНУТИ[СХНУ́ТИрідше] (про рослини - ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ[ВСИХА́ТИ], ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини - гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим); ГОРІ́ТИ, ВИГОРЯ́ТИ[ВИГОРА́ТИ] (від спеки). - Док.: засо́хнути, засо́хти, засхнутидіал.усо́хнути[всо́хнути], усо́хти[всо́хти], усхну́ти[всхну́ти]діал.посо́хнути[посохти][посхну́ти], зсо́хнути[зсо́хти], відме́рти, відсо́хнути, зача́хнути, пересо́хнути, згорі́ти, ви́горіти, погорі́ти (про все або в багатьох місцях). Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам’яному ґрунті (С. Чорнобривець); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів); В яру криниця завалилась, Верба усохла, повалилась (Т. Шевченко); Зверху сосна усихає (пісня); В діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв); Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Я. Шпорта); Трава геть вигоріла на сонці.

ХВОРІ́ТИна що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ[ХОРУВА́ТИдіал.], БОЛІ́ТИрозм., ГИБІТИдіал.; СТРАЖДА́ТИна що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯрозм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯрозм., КВОЛІ́ТИрозм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи). Щось із печінкою в неї, здавна хворіє, сьогодні мала приступ (Є. Гуцало); Він тоді нездужав, але на зустріч з нами все-таки прийшов (А. Шиян); - Яке здоров’я?.. - одказував він стиха та зглуха. Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок); [Гарасим:] Що ж ти, недугував на очі, чи що? [Кобзар:] Недугував (Панас Мирний); Пріська й каже: - Не так він недужав, щоб йому животіти (Г. Квітка-Основ’яненко); Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький); Яків усе хорів (Марко Вовчок); По морі ми плили без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко); Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка (Мирослав Ірчан); Більшість старих китів страждають атеросклерозом (з газети); У коваля жінка розбита паралічем лежить от уже більше року (А. Головко); - А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася... хто за тобою ходив? (Панас Мирний); Вона була вже не молода.. - очі вже недомагали (Н. Кобринська); З місяць у лікарні пролежав [дід] та й тепер кволиться (Б. Грінченко); - Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний); Здоров’я своє звела, хирію (Ганна Барвінок); Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко); Чевріє дитина (Словник Б. Грінченка). - Пор. незду́жатися.

ХОЛО́НУТИ (втрачаючи тепло, поступово ставати холодним, холоднішим), ОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛОНЯ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ВИСТИГА́ТИ, ЗАСТИГА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, ПРОСТИГА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПЕРЕСТИГА́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИСЯ, ХОЛОДІ́ТИ, ДУБІ́ТИ (про щось зварене - втрачаючи тепло, ставати твердим); НАХОЛО́ДЖУВАТИСЯ (перев. про приміщення). - Док.: захоло́нути, охоло́нути, прохолонути[прохоло́ти], похоло́нути[похоло́ти], схоло́нути, охолоди́тися, ви́холодитися, ви́холонути, ви́чахнути[ви́чахти], зача́хнути, проча́хнути[проча́хти], засти́гнути[засти́гти], вистигти[вистигнути], остигнути[остигти], простигнути[простигти], насти́гнути[настигти], перести́гнути, остуди́тися, захолоді́ти, охолодіти, схолодні́ти, задубі́ти, нахолоди́тися, нахоло́нути. Склянка чаю холола перед ним (М. Коцюбинський); Повітря над морем охолоджується швидше, ніж вода (М. Трублаїні); Тісто то не любить, коли рипають двері й вихолоджується горниця (Ю. Яновський); [Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (С. Васильченко); - А тепер їж. І хутенько. Бо прочахне (Ю. Бедзик); Микола.. кликав [хлопців], повідомляв, що чай вистигає (Ю. Збанацький); [Крістабель:] Страва стигне (Леся Українка); Кошик пішов повільними кроками вздовж канави, де подзюркувала гаряча вода, яка тут же остигала (П. Автомонов); А ворог мертвий холодіє, Втікає криця півжива (М. Стельмах); Бараболя з юшкою задубіла в холодній печі, а Гната не було (М. Коцюбинський).