-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ча́хнути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ча́хнімо, ча́хнім |
2 особа | ча́хни | ча́хніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ча́хну | ча́хнемо, ча́хнем |
2 особа | ча́хнеш | ча́хнете |
3 особа | ча́хне | ча́хнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | ча́хнув | ча́хнули |
жін.р. | ча́хнула |
сер.р. | ча́хнуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ча́хнувши |
Словник синонімів
ПИ́ХКАТИ (про механізми - випускати пару, відпрацьований газ і т. ін. з характерними звуками), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ПА́ХКАТИ, ПАХКОТІ́ТИ підсил., ЧАХКАТИ [ЧОХКАТИ], ЧАХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил.; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (із свистячими звуками). - Док.: пи́хнути, пихону́ти підсил. па́хкнути, чахну́ти, чми́хнути, сопну́ти, са́пнути, фу́кнути. Паровоз зупинився, сердито пихкаючи і шиплячи білими струменями пари (П. Автомонов); Поїзд не мчав - гойдався на хистких шпалах, заспано пихтів, минаючи прикарпатські смерекові ліси (Р. Іваничук); Паровози пихкотіли, видихаючи на рейки білу пару (М. Томчаній); Невеличкий пароплав-буксир пахкав густим чорним димом, задихано чмихав і хрипло простуджено сюрчав (О. Донченко); Пахкотять, пересуваючись рейками, пукаті парові підйомники (Є. Кротевич); Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (П. Колесник); Чахкотіла, аж гула, молотарка (О. Кундзич); На станції чмихкотіли, буксуючи, і несміливо скрикували в свіжій передранковій темряві паровози (Я. Баш); Важко сопучи та чмихаючи, він [паровоз] ледь-ледь тягнув за собою кілька різношерстних вагонів (Ю. Збанацький); Поїзд уже стишив хід і, густо сапаючи парою, погуркував на полустанку (Є. Гуцало).
-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ча́хнути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ча́хнімо, ча́хнім |
2 особа | ча́хни | ча́хніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ча́хну | ча́хнемо, ча́хнем |
2 особа | ча́хнеш | ча́хнете |
3 особа | ча́хне | ча́хнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | ча́хнув | ча́хнули |
жін.р. | ча́хнула |
сер.р. | ча́хнуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ча́хнувши |
Словник синонімів
ПИ́ХКАТИ (про механізми - випускати пару, відпрацьований газ і т. ін. з характерними звуками), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ПА́ХКАТИ, ПАХКОТІ́ТИ підсил., ЧАХКАТИ [ЧОХКАТИ], ЧАХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил.; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (із свистячими звуками). - Док.: пи́хнути, пихону́ти підсил. па́хкнути, чахну́ти, чми́хнути, сопну́ти, са́пнути, фу́кнути. Паровоз зупинився, сердито пихкаючи і шиплячи білими струменями пари (П. Автомонов); Поїзд не мчав - гойдався на хистких шпалах, заспано пихтів, минаючи прикарпатські смерекові ліси (Р. Іваничук); Паровози пихкотіли, видихаючи на рейки білу пару (М. Томчаній); Невеличкий пароплав-буксир пахкав густим чорним димом, задихано чмихав і хрипло простуджено сюрчав (О. Донченко); Пахкотять, пересуваючись рейками, пукаті парові підйомники (Є. Кротевич); Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (П. Колесник); Чахкотіла, аж гула, молотарка (О. Кундзич); На станції чмихкотіли, буксуючи, і несміливо скрикували в свіжій передранковій темряві паровози (Я. Баш); Важко сопучи та чмихаючи, він [паровоз] ледь-ледь тягнув за собою кілька різношерстних вагонів (Ю. Збанацький); Поїзд уже стишив хід і, густо сапаючи парою, погуркував на полустанку (Є. Гуцало).
Словник відмінків
Інфінітив | ча́хнути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ча́хнімо, ча́хнім |
2 особа | ча́хни | ча́хніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ча́хнутиму | ча́хнутимемо, ча́хнутимем |
2 особа | ча́хнутимеш | ча́хнутимете |
3 особа | ча́хнутиме | ча́хнутимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ча́хну | ча́хнемо, ча́хнем |
2 особа | ча́хнеш | ча́хнете |
3 особа | ча́хне | ча́хнуть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ча́хнучи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | чах, ча́хнув | ча́хли, ча́хнули |
жін. р. | ча́хла, ча́хнула |
сер. р. | ча́хло, ча́хнуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ча́хши, ча́хнувши |
Словник синонімів
В’Я́НУТИ (про рослину - втрачати свіжість), ЗАВ’ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ’ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ [ПРИГОРА́ТИ] (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів’ялою, миршавою). - Док.: пов’я́нути, зів’я́нути, зав’я́нути, зв’я́нути, зав’я́ти, збля́кнути, прив’я́нути, пригорі́ти, зани́діти, зача́хнути. Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в’яли трави й квіти на берегах, птахи летіли на південь (С. Скляренко); Паростки маньолій блякнули і жовкли (Я. Щоголів); Хворі рослини спочатку трохи прив’ядають та жовкнуть (з журналу); Під їх [будяків].. листям, що широким вінком розлягається по землі, ..нидіє м’яка травка (І. Франко); Просо не росте, пожовкло, тільки чевріє (Словник Б. Грінченка).
СО́ХНУТИ [СХНУ́ТИ рідше] (про рослини - ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ [ВСИХА́ТИ], ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини - гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим); ГОРІ́ТИ, ВИГОРЯ́ТИ [ВИГОРА́ТИ] (від спеки). - Док.: засо́хнути, засо́хти, засхнути діал. усо́хнути [всо́хнути], усо́хти [всо́хти], усхну́ти [всхну́ти] діал. посо́хнути [посохти] [посхну́ти], зсо́хнути [зсо́хти], відме́рти, відсо́хнути, зача́хнути, пересо́хнути, згорі́ти, ви́горіти, погорі́ти (про все або в багатьох місцях). Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам’яному ґрунті (С. Чорнобривець); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів); В яру криниця завалилась, Верба усохла, повалилась (Т. Шевченко); Зверху сосна усихає (пісня); В діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв); Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Я. Шпорта); Трава геть вигоріла на сонці.
ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ [ХОРУВА́ТИ діал.], БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.; СТРАЖДА́ТИ на що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯ розм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯ розм., КВОЛІ́ТИ розм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи). Щось із печінкою в неї, здавна хворіє, сьогодні мала приступ (Є. Гуцало); Він тоді нездужав, але на зустріч з нами все-таки прийшов (А. Шиян); - Яке здоров’я?.. - одказував він стиха та зглуха. Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок); [Гарасим:] Що ж ти, недугував на очі, чи що? [Кобзар:] Недугував (Панас Мирний); Пріська й каже: - Не так він недужав, щоб йому животіти (Г. Квітка-Основ’яненко); Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький); Яків усе хорів (Марко Вовчок); По морі ми плили без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко); Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка (Мирослав Ірчан); Більшість старих китів страждають атеросклерозом (з газети); У коваля жінка розбита паралічем лежить от уже більше року (А. Головко); - А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася... хто за тобою ходив? (Панас Мирний); Вона була вже не молода.. - очі вже недомагали (Н. Кобринська); З місяць у лікарні пролежав [дід] та й тепер кволиться (Б. Грінченко); - Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний); Здоров’я своє звела, хирію (Ганна Барвінок); Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко); Чевріє дитина (Словник Б. Грінченка). - Пор. незду́жатися.
ХОЛО́НУТИ (втрачаючи тепло, поступово ставати холодним, холоднішим), ОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛОНЯ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ВИСТИГА́ТИ, ЗАСТИГА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, ПРОСТИГА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПЕРЕСТИГА́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИСЯ, ХОЛОДІ́ТИ, ДУБІ́ТИ (про щось зварене - втрачаючи тепло, ставати твердим); НАХОЛО́ДЖУВАТИСЯ (перев. про приміщення). - Док.: захоло́нути, охоло́нути, прохолонути [прохоло́ти], похоло́нути [похоло́ти], схоло́нути, охолоди́тися, ви́холодитися, ви́холонути, ви́чахнути [ви́чахти], зача́хнути, проча́хнути [проча́хти], засти́гнути [засти́гти], вистигти [вистигнути], остигнути [остигти], простигнути [простигти], насти́гнути [настигти], перести́гнути, остуди́тися, захолоді́ти, охолодіти, схолодні́ти, задубі́ти, нахолоди́тися, нахоло́нути. Склянка чаю холола перед ним (М. Коцюбинський); Повітря над морем охолоджується швидше, ніж вода (М. Трублаїні); Тісто то не любить, коли рипають двері й вихолоджується горниця (Ю. Яновський); [Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (С. Васильченко); - А тепер їж. І хутенько. Бо прочахне (Ю. Бедзик); Микола.. кликав [хлопців], повідомляв, що чай вистигає (Ю. Збанацький); [Крістабель:] Страва стигне (Леся Українка); Кошик пішов повільними кроками вздовж канави, де подзюркувала гаряча вода, яка тут же остигала (П. Автомонов); А ворог мертвий холодіє, Втікає криця півжива (М. Стельмах); Бараболя з юшкою задубіла в холодній печі, а Гната не було (М. Коцюбинський).
-3-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ча́хнути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ча́хнімо, ча́хнім |
2 особа | ча́хни | ча́хніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ча́хну | ча́хнемо, ча́хнем |
2 особа | ча́хнеш | ча́хнете |
3 особа | ча́хне | ча́хнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | ча́хнув | ча́хнули |
жін.р. | ча́хнула |
сер.р. | ча́хнуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ча́хнувши |
Словник синонімів
ПИ́ХКАТИ (про механізми - випускати пару, відпрацьований газ і т. ін. з характерними звуками), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ПА́ХКАТИ, ПАХКОТІ́ТИ підсил., ЧАХКАТИ [ЧОХКАТИ], ЧАХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил.; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (із свистячими звуками). - Док.: пи́хнути, пихону́ти підсил. па́хкнути, чахну́ти, чми́хнути, сопну́ти, са́пнути, фу́кнути. Паровоз зупинився, сердито пихкаючи і шиплячи білими струменями пари (П. Автомонов); Поїзд не мчав - гойдався на хистких шпалах, заспано пихтів, минаючи прикарпатські смерекові ліси (Р. Іваничук); Паровози пихкотіли, видихаючи на рейки білу пару (М. Томчаній); Невеличкий пароплав-буксир пахкав густим чорним димом, задихано чмихав і хрипло простуджено сюрчав (О. Донченко); Пахкотять, пересуваючись рейками, пукаті парові підйомники (Є. Кротевич); Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (П. Колесник); Чахкотіла, аж гула, молотарка (О. Кундзич); На станції чмихкотіли, буксуючи, і несміливо скрикували в свіжій передранковій темряві паровози (Я. Баш); Важко сопучи та чмихаючи, він [паровоз] ледь-ледь тягнув за собою кілька різношерстних вагонів (Ю. Збанацький); Поїзд уже стишив хід і, густо сапаючи парою, погуркував на полустанку (Є. Гуцало).
Словник відмінків
Інфінітив | ча́хнути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ча́хнімо, ча́хнім |
2 особа | ча́хни | ча́хніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ча́хнутиму | ча́хнутимемо, ча́хнутимем |
2 особа | ча́хнутимеш | ча́хнутимете |
3 особа | ча́хнутиме | ча́хнутимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ча́хну | ча́хнемо, ча́хнем |
2 особа | ча́хнеш | ча́хнете |
3 особа | ча́хне | ча́хнуть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ча́хнучи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | чах, ча́хнув | ча́хли, ча́хнули |
жін. р. | ча́хла, ча́хнула |
сер. р. | ча́хло, ча́хнуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ча́хши, ча́хнувши |
Словник синонімів
В’Я́НУТИ (про рослину - втрачати свіжість), ЗАВ’ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ’ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ [ПРИГОРА́ТИ] (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів’ялою, миршавою). - Док.: пов’я́нути, зів’я́нути, зав’я́нути, зв’я́нути, зав’я́ти, збля́кнути, прив’я́нути, пригорі́ти, зани́діти, зача́хнути. Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в’яли трави й квіти на берегах, птахи летіли на південь (С. Скляренко); Паростки маньолій блякнули і жовкли (Я. Щоголів); Хворі рослини спочатку трохи прив’ядають та жовкнуть (з журналу); Під їх [будяків].. листям, що широким вінком розлягається по землі, ..нидіє м’яка травка (І. Франко); Просо не росте, пожовкло, тільки чевріє (Словник Б. Грінченка).
СО́ХНУТИ [СХНУ́ТИ рідше] (про рослини - ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ [ВСИХА́ТИ], ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини - гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим); ГОРІ́ТИ, ВИГОРЯ́ТИ [ВИГОРА́ТИ] (від спеки). - Док.: засо́хнути, засо́хти, засхнути діал. усо́хнути [всо́хнути], усо́хти [всо́хти], усхну́ти [всхну́ти] діал. посо́хнути [посохти] [посхну́ти], зсо́хнути [зсо́хти], відме́рти, відсо́хнути, зача́хнути, пересо́хнути, згорі́ти, ви́горіти, погорі́ти (про все або в багатьох місцях). Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам’яному ґрунті (С. Чорнобривець); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів); В яру криниця завалилась, Верба усохла, повалилась (Т. Шевченко); Зверху сосна усихає (пісня); В діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв); Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Я. Шпорта); Трава геть вигоріла на сонці.
ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ [ХОРУВА́ТИ діал.], БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.; СТРАЖДА́ТИ на що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯ розм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯ розм., КВОЛІ́ТИ розм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи). Щось із печінкою в неї, здавна хворіє, сьогодні мала приступ (Є. Гуцало); Він тоді нездужав, але на зустріч з нами все-таки прийшов (А. Шиян); - Яке здоров’я?.. - одказував він стиха та зглуха. Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок); [Гарасим:] Що ж ти, недугував на очі, чи що? [Кобзар:] Недугував (Панас Мирний); Пріська й каже: - Не так він недужав, щоб йому животіти (Г. Квітка-Основ’яненко); Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький); Яків усе хорів (Марко Вовчок); По морі ми плили без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко); Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка (Мирослав Ірчан); Більшість старих китів страждають атеросклерозом (з газети); У коваля жінка розбита паралічем лежить от уже більше року (А. Головко); - А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася... хто за тобою ходив? (Панас Мирний); Вона була вже не молода.. - очі вже недомагали (Н. Кобринська); З місяць у лікарні пролежав [дід] та й тепер кволиться (Б. Грінченко); - Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний); Здоров’я своє звела, хирію (Ганна Барвінок); Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко); Чевріє дитина (Словник Б. Грінченка). - Пор. незду́жатися.
ХОЛО́НУТИ (втрачаючи тепло, поступово ставати холодним, холоднішим), ОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛОНЯ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ВИСТИГА́ТИ, ЗАСТИГА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, ПРОСТИГА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПЕРЕСТИГА́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИСЯ, ХОЛОДІ́ТИ, ДУБІ́ТИ (про щось зварене - втрачаючи тепло, ставати твердим); НАХОЛО́ДЖУВАТИСЯ (перев. про приміщення). - Док.: захоло́нути, охоло́нути, прохолонути [прохоло́ти], похоло́нути [похоло́ти], схоло́нути, охолоди́тися, ви́холодитися, ви́холонути, ви́чахнути [ви́чахти], зача́хнути, проча́хнути [проча́хти], засти́гнути [засти́гти], вистигти [вистигнути], остигнути [остигти], простигнути [простигти], насти́гнути [настигти], перести́гнути, остуди́тися, захолоді́ти, охолодіти, схолодні́ти, задубі́ти, нахолоди́тися, нахоло́нути. Склянка чаю холола перед ним (М. Коцюбинський); Повітря над морем охолоджується швидше, ніж вода (М. Трублаїні); Тісто то не любить, коли рипають двері й вихолоджується горниця (Ю. Яновський); [Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (С. Васильченко); - А тепер їж. І хутенько. Бо прочахне (Ю. Бедзик); Микола.. кликав [хлопців], повідомляв, що чай вистигає (Ю. Збанацький); [Крістабель:] Страва стигне (Леся Українка); Кошик пішов повільними кроками вздовж канави, де подзюркувала гаряча вода, яка тут же остигала (П. Автомонов); А ворог мертвий холодіє, Втікає криця півжива (М. Стельмах); Бараболя з юшкою задубіла в холодній печі, а Гната не було (М. Коцюбинський).
Словник відмінків
Інфінітив | ча́хнути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | |
2 особа | | |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | ча́хнутиме | ча́хнутимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | ча́хне | ча́хнуть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
|
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ча́хнув | ча́хнули |
жін. р. | ча́хнула |
сер. р. | ча́хнуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ча́хнувши |