часувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | часува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | часу́ймо | |
| 2 особа | часу́й | часу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | часува́тиму | часува́тимемо, часува́тимем |
| 2 особа | часува́тимеш | часува́тимете |
| 3 особа | часува́тиме | часува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | часу́ю | часу́ємо, часу́єм |
| 2 особа | часу́єш | часу́єте |
| 3 особа | часу́є | часу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| часу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | часува́в | часува́ли |
| жін. р. | часува́ла | |
| сер. р. | часува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| часува́вши | ||