часувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив часува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   часу́ймо
2 особа часу́й часу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа часува́тиму часува́тимемо, часува́тимем
2 особа часува́тимеш часува́тимете
3 особа часува́тиме часува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа часу́ю часу́ємо, часу́єм
2 особа часу́єш часу́єте
3 особа часу́є часу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
часу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. часува́в часува́ли
жін. р. часува́ла
сер. р. часува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
часува́вши