ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОКдіал., ПОЧЕ́СТКАетн., ПОЧЕ́СНЕетн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ[ВГОЩА́ННЯ]розм., ПО́ШТУВАННЯрозм., ШАНУВА́ННЯрозм.; ПРИЙМА́ННЯ. - Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Коцюбинський); Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Марко Черемшина); Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть [шинкарка] (Ганна Барвінок); - А коли я не з жадним інтересом, а так вільно, до доброго сусіда з почесним приходжу? (І. Франко). - Пор. 1. частува́ти.