-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив чарува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чару́ймо
2 особа чару́й чару́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чарува́тиму чарува́тимемо, чарува́тимем
2 особа чарува́тимеш чарува́тимете
3 особа чарува́тиме чарува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чару́ю чару́ємо, чару́єм
2 особа чару́єш чару́єте
3 особа чару́є чару́ють
Активний дієприкметник
чару́ючий
Дієприслівник
чару́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чарува́в чарува́ли
жін. р. чарува́ла
сер. р. чарува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
чарува́вши

Словник синонімів

ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. - привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ, ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ТІ́ШИТИ, ВТІША́ТИ, РА́ДУВАТИ, КРАСУВА́ТИрідко. - Док.: прива́бити, приверну́ти, примани́ти, прина́дити, притягти́, притягну́ти, прикува́ти, спокуси́ти, причарува́ти. І розкішна природа Вкраїни У величній красі Вабить погляди всі (В. Самійленко); Гоголь - це людина, яка привернула погляди всієї мислячої Росії до України (М. Рильський); Увінчані лісами сині гори приваблювали зір мій іздаля (І. Гончаренко); Все бентежило й манило зір (І. Рябокляч); Грандіозні.. пні [берез] приманюють до себе ніжністю та білістю (О. Кобилянська); Я й Середземне бачив море у Провансальському краю... Усі вони втішали зори І душу надили мою (М. Рильський); Ясно-зелені пшениці і холодні жита притягували погляди (К. Гордієнко); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів (О. Донченко); Як чарує очі влітку над горою сонця схід (М. Терещенко); Луки, оливні гаї споконвіку тут тішили око (М. Зеров); Знову оживали степи, цвіли, колосились і радували зір і серце людини (Є. Кравченко); Дороге та блискуче [намисто]!.. Оця-то блискучість і красує очі (М. Кропивницький). - Пор. 1. зачаро́вувати.
ЗАЧАРО́ВУВАТИ (справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю), ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ЧАРУВА́ТИ, УЧАРО́ВУВАТИ[ВЧАРО́ВУВАТИ]рідше, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПІДКОРЯ́ТИ, ПОКОРЯ́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗАПОЛО́НЮВАТИ, ЗАПОЛОНЯ́ТИ, ЗАЧУДО́ВУВАТИрозм., ОБВОРО́ЖУВАТИрідко,ОЧАРО́ВУВАТИрідко; ОБЧАРО́ВУВАТИрідко;ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ПРИВОРО́ЖУВАТИ (до себе). - Док.: зачарува́ти, заворожи́ти, учарува́ти[вчарува́ти], захопи́ти, підкори́ти, покори́ти, полони́ти, заполони́ти, зачудува́ти, обворожи́ти, очарува́ти, обчарува́ти, причарува́ти, приворожи́ти. Київзачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами (П. Загребельний); Його тонкий вібруючий голос бринів, мов срібна струна, заворожуючи чутливе дівоче серце (С. Добровольський); Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Л. Дмитерко); - Хіба я гірша за ту вашу західнячку? Не розумію, чим вона всіх вас вчаровує? (О. Гончар); Слухачів полонили її сині очі (М. Ткач); Мені солодко, медом сонця і духом квітів пахне біле плаття, заполонює зір і вабить (Т. Масенко); Вираз тужливої задуми, який усе лежав на її лиці, поневолі зачудував Герша (І. Франко); - Ви своєю красою приворожили, причарували мене! (О. Гончар). - Пор. 2. ва́бити.
ПРИЧАРУВА́ТИетн. (чарами, чаклуванням викликати в кого-небудь кохання до когось), ПРИЧАКЛУВА́ТИ, ПРИВЕРНУ́ТИ, ПРИСУШИ́ТИрозм. - Недок.: причаро́вувати, чарува́ти, приверта́ти, прису́шувати. Не дозволю вдови брати, Вдова вміє чарувати: Чарувала мужа свого, Причарує сина мого! (пісня); О прокляття! Кому сказати? Хто навчить, як позбутися злої розлучниці, як привернути Прохора (А. Шиян); Мартоха, пообіцявши, могла не прийти під комору, щоб подрочити закоханого Хому, щоб дужче присушити парубкове серце ревнощами (Є. Гуцало).
ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИзаст.; НАГОВО́РЮВАТИрозм., НАШІ́ПТУВАТИзаст., ШЕПТА́ТИзаст. (промовляти наговір, приворот); ВОРОЖИ́ТИ, ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ПРИВОРО́ЖУВАТИ (діючи ворожінням); ВІДЬМИ́ТИ[ВІДЬМУВА́ТИ]заст. (займатися відьомством); ШАМА́НИТИ (здійснювати шаманство). - Док.: почаклува́ти, почарува́ти, зачарува́ти, заклясти́, наговори́ти, нашепта́ти, пошепта́ти, поворожи́ти, заворожи́ти, приворожи́ти. Розказували, як Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці (М. Коцюбинський); [Мар’яна:] Слухай, любий чарівниченьку, научи ж ти мене чарувати, тоді я тебе так зачарую, що ніколи не покинеш мене! (С. Васильченко); Закляла людей і замок Чарівниця зла колись (Леся Українка); Він ледачий химороду химородить (Ганна Барвінок); [Жінка:] Бачили її [відьму] перед тим, як вона ходила при місяці кругом хати, чимсь кропила її та наговорювала.. от і пожар від того (С. Васильченко); Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать (І. Нечуй-Левицький); - І шептати вміє [Мар’яна]? - Ні, цим не грішить. Коли хтось приходить з хворобою, яку не може вилікувати, одразу до лікаря посилає (М. Стельмах); Звела з неба вороженька Дві яснії зірки, Ворожила, примовляла Кругом коло дівки (Л. Боровиковський); [Сусляєв:] Бути вам щасливою, бо я його [люстро] заворожив - хто перший подивиться, той щасливий (І. Кочерга); [Килина:] Хотіла б я, сестро, щоб Деркачиха приворожила Конона до мене (М. Кропивницький); Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала - вже й не знаю, чи молилась, чи відьмувала (І. Нечуй-Левицький); У нас одна жінка хотіла навчитись відьмувати (Ганна Барвінок). - Пор. навро́чити.