чан 2 значення
-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | Чан | Ча́ни |
| родовий | Ча́на | Ча́нів |
| давальний | Ча́нові, Ча́ну | Ча́нам |
| знахідний | Ча́на | Ча́нів |
| орудний | Ча́ном | Ча́нами |
| місцевий | на/у Ча́нові, Ча́ні | на/у Ча́нах |
| кличний | Ча́не | Ча́ни |
| відмінок | однина | множина |
| називний | чан | чани́ |
| родовий | ча́на | чані́в |
| давальний | ча́ну, ча́нові | чана́м |
| знахідний | чан | чани́ |
| орудний | ча́ном | чана́ми |
| місцевий | на/у ча́ні, чану́ | на/у чана́х |
| кличний | ча́не* | чани́* |
-2-
іменник чоловічого роду
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | Чан | Ча́ни |
| родовий | Ча́на | Ча́нів |
| давальний | Ча́нові, Ча́ну | Ча́нам |
| знахідний | Ча́на | Ча́нів |
| орудний | Ча́ном | Ча́нами |
| місцевий | на/у Ча́нові, Ча́ні | на/у Ча́нах |
| кличний | Ча́не | Ча́ни |
| відмінок | однина | множина |
| називний | чан | чани́ |
| родовий | ча́на | чані́в |
| давальний | ча́ну, ча́нові | чана́м |
| знахідний | чан | чани́ |
| орудний | ча́ном | чана́ми |
| місцевий | на/у ча́ні, чану́ | на/у чана́х |
| кличний | ча́не* | чани́* |