-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний чаклу́н чаклуни́
родовий чаклуна́ чаклуні́в
давальний чаклуно́ві, чаклуну́ чаклуна́м
знахідний чаклуна́ чаклуні́в
орудний чаклуно́м чаклуна́ми
місцевий на/у чаклуно́ві, чаклуні́ на/у чаклуна́х
кличний чаклу́не чаклуни́

Словник синонімів

ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́Кзаст.,ВОРОЖБИ́Тзаст.,ЗНА́ХОР[ЗНА́ХУР]рідко,ШЕПТУ́Н рідко. [Павло:] Нема нуднішої болісті, як зуби. [Яким:] Є такі знахарі, що замовляють (М. Кропивницький); Прадід стояв, мов знатник, що знає всі степові тайни, він здавався Данилкові господарем степових звичаїв (Ю. Яновський); Він ходив по лісах та по луках, збирав якісь квітки, камінці.. Старшиниха погадала навіть, чи не ворожбит він який (Б. Грінченко). - Пор. 1. чаклу́н.
МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́Крозм.,АРТИ́СТрозм.,ШТУКА́Ррозм.,МАЙСТЕ́РНИКрозм.,МИСТЕ́ЦЬзаст.,ТІМА́ХАзаст.;УМІ́ЛЕЦЬ[ВМІ́ЛЕЦЬ], ЧАКЛУ́Нрозм.,БОГрозм.,МАГрозм. (той, хто досяг найбільшої вмілості в чомусь); ЧАРІВНИ́Крозм.,ЧУДОТВО́РЕЦЬрозм.,ЧАРОДІ́Йзаст., ЧАРОДІ́ЙНИКзаст. (той, хто чарує своїм мистецтвом, працею); УНІВЕРСА́Л (людина різнобічних мистецьких навичок). - А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! - похвастався дід (О. Донченко); Михайло Гнатович був справжнім віртуозом зварювання (В. Собко); Втонули в часі імена митців, і те ім’я, що мало буть крилатим (Л. Костенко); - Та й мастак ти, Якиме, кашу варити! (Панас Мирний); [Єгиптянин:] Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! (Леся Українка); От такі-то, мабуть, страви і панам не вадять! Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (М. Макаровський); На диво всім умільці кріпаки Руками тут важку робили кладку (Д. Луценко); Режисер - цей чаклун фільмування - замислився надміру (Ю. Яновський); Краса - це ж вияв найвищої радості життя, і вона не може бути чужою ні лікареві, ні електрозварникові, ні шахтареві, ні хліборобові, ні магові кібернетики (М. Рильський); Великого дослідження чекає прекрасна оповідацька школа письменників західних областей, починаючи від чарівника короткого оповідання Юрія Федьковича (Ю. Збанацький); -. Той, той! - потряс диякон книжкою. - Байстрюк, бродяга і голодранець! А нині - найліпший гравер, стовп друкарні, чудотворець (Вас. Шевчук); Та він садив [дуби], усатий чародій, Роботі сам радіючи своїй (М. Рильський); Його оточують люди неабиякого робітничого гарту, майстри й інженери високих досконалостей, чародійники металу й формул (з газет); Льока не мав ніякої спеціальності, проте вважав себе за універсала, який все знає і все може (Ю. Мокрієв).
ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Йзаст., МОЛЬФА́Рдіал., ЧУДЕ́СНИКзаст., ЧОРНОКНИ́ЖНИКзаст., ВІДЬМА́Кзаст.; ЗАКЛИНА́Чзаст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬзаст. (той, хто діє заклинанням); ШЕПТУ́Нзаст., ШЕПТІ́Йзаст. (той, хто промовляє наговір, приворот); ВОЛХВ (у давніх слов’ян); ВОРОЖБИ́Тзаст., ХИМОРО́ДНИКзаст. (той, хто ворожить); ШАМА́Н (у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії). - Вони кидалися до шаманів і чаклунів, волали, молилися, бурмотіли закляття (З. Тулуб); [Мар’яна:] Сербине, може, ти чарівник? Нарай мені таких чар, щоб можна було привертати людей! (С. Васильченко); За Абдулаєвим ходить слава східного чародія і мага (Григорій Тютюнник); - Це характерник, - сказав хтось біля Ярошенків. - Заворожує зброю і кулі так, що своїм не шкодять, а ворога б’ють (О. Маковей); Прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни (Ю. Яновський); Чула й вона колись про лісовиків, вовкулаків, чародійників (В. Гжицький); Над розгорнутою картою схилився землемір.. Враження було таке, наче то не землемір, а якийсь всесильний маг, чудодій, що на пожовклій картіоракулі вичитує кожному його долю (І. Кириленко); Іван простягав руку у сю скупу зимою безлюдність і кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких (М. Коцюбинський); [2-га дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (М. Старицький); - Я.. бачу пальми, священний Ганг, храми Мадраса, бородатих синкхів, заклинателів змій (П. Загребельний); Вмить до послуг його вже стоять: Шептуни, знахарі, ворожбити (С. Воскрекасенко); Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! (Т. Шевченко); "Що ж, - думає [Петро], - як і се такий химородник? Піду скоріш, щоб справді не вкоїв він якого лиха" (П. Куліш).