-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний чадни́й чадна́ чадне́ чадні́
родовий чадно́го чадно́ї чадно́го чадни́х
давальний чадно́му чадні́й чадно́му чадни́м
знахідний чадни́й, чадно́го чадну́ чадне́ чадні́, чадни́х
орудний чадни́м чадно́ю чадни́м чадни́ми
місцевий на/у чадно́му, чадні́м на/у чадні́й на/у чадно́му, чадні́м на/у чадни́х

Словник синонімів

ДИ́МНИЙ (який димить; сповнений диму), КУРНИ́Й, ЧАДНИ́Й. Навколо вогнищ димних вояки Од вітру трусяться і чистять зброю (В. Мисик); В ранки погожі і в сутінки пізні З димної кузні клекіт гуля (А. Малишко); Теплі й запашні воскові свічі, зв’язані шворкою в товстий пучок, горіли курним факелом (О. Ільченко); Мовчазні й зажурені, Антон і Катерина довго сиділи у своїй курній хаті (С. Чорнобривець); День і ніч повз наш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (П. Загребельний); Скрипіли в чадних брудних хатах колиски, пищали діти (М. Рильський).
П’ЯНКИ́Й (про запахи, рослини і т. ін. - який викликає стан, схожий на сп’яніння), ХМІЛЬНИ́Й, П’ЯНЛИ́ВИЙ, П’ЯНЮ́ЧИЙ, П’Я́НИЙ, ЗАДУ́РЛИВИЙ, МЛО́СНИЙ, ЧАДНИ́Й, НАРКОТИ́ЧНИЙ. П’янкі випари конвалії, дикої м’яти, васильків, полину та чебрецю змішувалися в якийсь дивний букет пахощів, що паморочив голову (С. Добровольський); Зрідка перестукують краплинами верби, їхні зітлілі дупла дихають хмільною прілістю (М. Стельмах); З лісів повіяли п’янливі пахощі (В. Кучер); І я вже чую шелест хвої, П’янючі запахи сосни (І. Нехода); Жарко дихає материнка, п’яним духом дише деревій (С. Васильченко); В яру світили світляки, слалися задурливі пахощі бузини (К. Гордієнко); Цвіт пахучої липи повіяв млосним духом (В. Кучер); Із степу долинав у хутір теплий душок розпареної землі, змішаної із чадним запахом торішніх полинів (Григорій Тютюнник).