ДИМ (суміш продуктів згоряння, що виділяються в повітря),КУ́РИВОрозм.;КІ́ПТЯВА, КІ́ПОТЬ (густий, чорний); ЧАД (їдкий, задушливий - перев. при поганому горінні). Мов туманом, сірим димом оповиті села, ліси, поля, і луги... (Т. Осьмачка); До неба підіймалась хмара пари, як куриво од великого пожарища (О. Стороженко); Свічка горіла, і вогник її покрученою ледь тріпотливою цівкою кіптяви тягся догори (Ю. Смолич); Дим у кузні, кіпоть сиза... (І. Нехода); Погасла свічка, - тільки кінчик ґнота Червону іскру кидає в темноту, Страшенний чад розливши навкруги (П. Грабовський).

ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм.,ПАХрозм., поет.;ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХрозм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий);ДУШО́Крозм.,ЗАПАШО́Крозм. (перев. неприємний припах). Гіркуватий запах квіток лоскотав йому ніздрі (В. Козаченко); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах); Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський); Йшов землянкою запашний полинний дух (З. Тулуб); Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах В сині вікна білого сільбуда (М. Рильський); Ані черешень, ані гаю, ані струнких тополь, - зате все в млоснім чаді завмирає, коли акація цвіте (І. Муратов). - Пор. 1. па́хощі.

САМОЗАБУТТЯ́ (найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження), ЕКСТА́Зпідсил.; ЧАД (перев. з відтінком несхвалення). До самозабуття бив у долоні й Данько, проводжаючи Нонну зі сцени (О. Гончар); Медовий місяць Марусі пролітав, як у сні. Ні разу не задумалася, весь час в екстазі (Г. Хоткевич); В чаді ревнощів Лариса поставила перед братом вимогу, щоб Надія більше не працювала вкупі з Лебедем (Я. Баш). - Пор. 1. захо́плення.

ДИМ (суміш продуктів згоряння, що виділяються в повітря),КУ́РИВОрозм.;КІ́ПТЯВА, КІ́ПОТЬ (густий, чорний); ЧАД (їдкий, задушливий - перев. при поганому горінні). Мов туманом, сірим димом оповиті села, ліси, поля, і луги... (Т. Осьмачка); До неба підіймалась хмара пари, як куриво од великого пожарища (О. Стороженко); Свічка горіла, і вогник її покрученою ледь тріпотливою цівкою кіптяви тягся догори (Ю. Смолич); Дим у кузні, кіпоть сиза... (І. Нехода); Погасла свічка, - тільки кінчик ґнота Червону іскру кидає в темноту, Страшенний чад розливши навкруги (П. Грабовський).

ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм.,ПАХрозм., поет.;ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХрозм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий);ДУШО́Крозм.,ЗАПАШО́Крозм. (перев. неприємний припах). Гіркуватий запах квіток лоскотав йому ніздрі (В. Козаченко); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах); Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський); Йшов землянкою запашний полинний дух (З. Тулуб); Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах В сині вікна білого сільбуда (М. Рильський); Ані черешень, ані гаю, ані струнких тополь, - зате все в млоснім чаді завмирає, коли акація цвіте (І. Муратов). - Пор. 1. па́хощі.

САМОЗАБУТТЯ́ (найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження), ЕКСТА́Зпідсил.; ЧАД (перев. з відтінком несхвалення). До самозабуття бив у долоні й Данько, проводжаючи Нонну зі сцени (О. Гончар); Медовий місяць Марусі пролітав, як у сні. Ні разу не задумалася, весь час в екстазі (Г. Хоткевич); В чаді ревнощів Лариса поставила перед братом вимогу, щоб Надія більше не працювала вкупі з Лебедем (Я. Баш). - Пор. 1. захо́плення.