-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | цінува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ціну́ймо |
2 особа | ціну́й | ціну́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | цінува́тиму | цінува́тимемо, цінува́тимем |
2 особа | цінува́тимеш | цінува́тимете |
3 особа | цінува́тиме | цінува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ціну́ю | ціну́ємо, ціну́єм |
2 особа | ціну́єш | ціну́єте |
3 особа | ціну́є | ціну́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ціну́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | цінува́в | цінува́ли |
жін. р. | цінува́ла |
сер. р. | цінува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
цінува́вши |
Словник синонімів
ДОРОЖИ́ТИ ким, чим (надавати великого значення, боятися втратити), ЦІНУВА́ТИ кого, що, ЦІНИ́ТИ кого, що, ДОРОЖИ́ТИСЯ розм. Поки була в нього Єля, діти, було родинне вогнище - він дорожив своїм майном і домом (З. Тулуб); - Ти просто не вмієш цінувати те, що маєш! (О. Гончар); Приязні їхньої невимушений знак Ціню я над усі тріумфи (М. Зеров); - Аби ти була добра, то там доброю слугою дорожаться... (Панас Мирний).
ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). - Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм. розціни́ти, отаксува́ти, примі́ритися. Пошкодований господар... водив очима по загонах, оцінюючи руїну, яку заподіяли йому зухвалі вуличники (І. Франко); Жандарм перечитав папірець, і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (О. Досвітній); [Олена:] Поцінували [збирачі податків] телицю, ось-ось і до скрині доберуться (М. Кропивницький); І цінили того плуга і ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (С. Руданський); Нехай прийде [війт] зараз отаксувати шкоду (Лесь Мартович); Шкапонд оглядає Романа, примірюється до нього (М. Стельмах).
ПОВАЖА́ТИ кого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ [ВШАНО́ВУВАТИ], ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯ кому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ [ВКЛОНЯ́ТИСЯ] перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИ підсил., ОБО́ЖУВАТИ підсил., ПРИЗНАВА́ТИ розм., МАТИ ЗГЛЯДЬ на кого-що, розм., ПРА́ЗНУВАТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ [ПОЧИТА́ТИ] книжн., БЛАГОГОВІ́ТИ перед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИ підсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИ підсил. рідко, НА́ВИДІТИ діал. Сього чоловіка всі поважали змолоду (Марко Вовчок); - В якому чині будеш? - спитав Тарас. - Полковник. Чи курінний по-нашому. - А козаки шанують тебе? - Напевно... (Вас. Шевчук); Коли вмирає велика людина, пам’ять її вшановують (В. Еллан); З ним вона любила розмовляти й заєдно бажала його товариства. Цінила його далеко вище від свого мужа (Лесь Мартович); - Я ціную шляхтича по битвах та по героїчних вчинках (І. Нечуй-Левицький); Геніїв між нами небагато, То чому б не поклонятись їм? (В. Симоненко); - За якийсь час я був заворожений цією сильною натурою, слухаючи його розповіді про різні надзвичайні пригоди. Я просто схилявся перед ним (Я. Баш); - Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний); Він обожнював і класиків,.. і не народжених класиками чесних середняків (А. Крижанівський); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник); [Мусій:] Усе нашого Мартина почитують. Мабуть, люблять: добрий чоловік (Б. Грінченко); - Уговорюй його, як жінка: він тебе почитає, кохає щиро, може, тебе послухає (Панас Мирний); Діти не тільки любили його, а благоговіли перед ним (В. Канівець); Вона нарешті знайшла кому поклонятися, кого боготворити (М. Слабошпицький); Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).
ПЕРЕПИ́СУВАТИ (робити опис для обліку, а також при накладанні арешту на майно), ОПИ́СУВАТИ, СПИ́СУВАТИ, ОЦІ́НЮВАТИ, ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ (визначаючи вартість). - Док.: переписа́ти, описа́ти, списа́ти, оціни́ти, оцінува́ти, поцінувати розм. поціни́ти розм. Саме тоді в нашому селі переписували коні, фургони, упряж тощо (І. Микитенко); [Зборщик:] Ну що ж, мабуть, прийдеться описувати та цінувати? (М. Кропивницький); Вона вештається з блокнотом і олівцем у руках по кімнатах, неначе збирається списувати меблі (Ірина Вільде); З кріпаків правили викупні. Кріпаки не хотіли платити. Давай їх худібчину цінувати та спродувати (Панас Мирний); [Матрона:] Поцінують усю худобу, все пропаде (І. Франко).
ЦІНУВА́ТИ (давати оцінку кому-, чому-небудь, визнавати значення когось, чогось), ЦІНИ́ТИ, ОЦІ́НЮВАТИ, ПОВАЖА́ТИ. - Док.: оціни́ти. Вона вміла цінувати гумор (М. Чабанівський); Дуже цінив Ізваров молоду дружину за її ясний розум (А. Шиян); Колеги, здавалось, належно оцінюють вольовитість молодої вчительки (О. Гончар); Ваші вірші я дуже поважаю (А. Кримський).