-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ціля́тися, ціля́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ціля́ймося, ціля́ймось |
2 особа | ціля́йся, ціля́йсь | ціля́йтеся, ціля́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ціля́тимуся, ціля́тимусь | ціля́тимемося, ціля́тимемось, ціля́тимемся |
2 особа | ціля́тимешся | ціля́тиметеся, ціля́тиметесь |
3 особа | ціля́тиметься | ціля́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ціля́юся, ціля́юсь | ціля́ємося, ціля́ємось, ціля́ємся |
2 особа | ціля́єшся | ціля́єтеся, ціля́єтесь |
3 особа | ціля́ється | ціля́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ціля́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ціля́вся, ціля́всь | ціля́лися, ціля́лись |
жін. р. | ціля́лася, ціля́лась |
сер. р. | ціля́лося, ціля́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ціля́вшись |
Словник синонімів
ЦІ́ЛИТИСЯ чим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ [НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ [ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯ розм., ЦІЛЯ́ТИ розм., ЦІЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЦІЛЯ́ТИ розм., ЛУ́ЧИТИ розм., МІ́РЯТИ діал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯ розм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.