-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ціля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ціля́ймо
2 особа ціля́й ціля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ціля́тиму ціля́тимемо, ціля́тимем
2 особа ціля́тимеш ціля́тимете
3 особа ціля́тиме ціля́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ціля́ю ціля́ємо, ціля́єм
2 особа ціля́єш ціля́єте
3 особа ціля́є ціля́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ціля́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ціля́в ціля́ли
жін. р. ціля́ла
сер. р. ціля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ціля́вши

Словник синонімів

ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИрозм.Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); - Що, в чисту науку мітиш? - роздратовано спитав він. - Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Н. Рибак); - Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита... - Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Б. Грінченко).
ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.