-1-
іменник чоловічого роду, істота
(виборна урядова особа в Росії XV – початку XVIII ст., яка збирала податки й виконувала ряд судових і поліцейських обов’язків; шинкар - арх.) [іст.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний цілува́льник цілува́льники
родовий цілува́льника цілува́льників
давальний цілува́льникові, цілува́льнику цілува́льникам
знахідний цілува́льника цілува́льників
орудний цілува́льником цілува́льниками
місцевий на/у цілува́льникові, цілува́льнику на/у цілува́льниках
кличний цілува́льнику цілува́льники

Словник синонімів

ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р[КОРШМА́Р], ОРАНДА́Р[ОРЕНДА́Р]заст.,ЦІЛУВА́ЛЬНИКзаст.,МОНОПО́ЛЬНИКзаст.Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський); Коли корчмар, завозившися коло стола Срібнарчуків, не так борзо підбіг, Марусяк рвонув його за бороду (Г. Хоткевич); Наїхали пани Та ще орандарі Воли й вози забирать... (пісня); Місцевий орендар набив повну комору заставами (Н. Кобринська); Кине [дяк гроші] на стіл перед запливлим салом цілувальником (Н. Рибак); [Вареник:] Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! Піди до монопольщика - чи зарятує? (М. Кропивницький).