-1-
дієслово недоконаного виду
(спрямовувати удар, зброю тощо)

Словник відмінків

Інфінітив ці́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ці́льмо
2 особа ціль ці́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ці́литиму ці́литимемо, ці́литимем
2 особа ці́литимеш ці́литимете
3 особа ці́литиме ці́литимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ці́лю ці́лимо, ці́лим
2 особа ці́лиш ці́лите
3 особа ці́лить ці́лять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ці́лячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ці́лив ці́лили
жін. р. ці́лила
сер. р. ці́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ці́ливши

Словник синонімів

НАТЯКА́ТИна кого-що, про кого-що і без додатка (говорити натяками, натяками наводити на що-небудь); ЗАКИДА́ТИпро кого-що, розм.,ЦІ́ЛИТИу кого-що, розм.,ПОЦІЛЯ́ТИу кого-що, розм. (маючи на увазі кого-, що-небудь, говорити про це непрямо, натяками). - Док.: натякну́ти, заки́нути. - За нашими даними й він би не проти, - каже директор, знову натякаючи на механіка. - Обоє ще молоді, міцну сім’ю створили б... (О. Гончар); Нишком та скоком-боком таки доступилися дехто з людців та закинули панії про всякі економічні справи (Дніпрова Чайка); Остапчук прекрасно розумів, куди цілить Данилевський. Який секретар райкому не хотів би, щоб строки в нього були справжні (С. Журахович); Барабаш уловив якийсь натяк, до Васюти: - Про кого це? - Васюта пом’явся трохи. Тоді Сашко сам: - Коли б чи не в мене поціля (А. Головко).
ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИрозм.Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); - Що, в чисту науку мітиш? - роздратовано спитав він. - Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Н. Рибак); - Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита... - Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Б. Грінченко).
ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.
-2-
дієслово недоконаного виду
(зціляти) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив ці́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ці́льмо
2 особа ціль ці́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ці́литиму ці́литимемо, ці́литимем
2 особа ці́литимеш ці́литимете
3 особа ці́литиме ці́литимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ці́лю ці́лимо, ці́лим
2 особа ці́лиш ці́лите
3 особа ці́лить ці́лять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ці́лячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ці́лив ці́лили
жін. р. ці́лила
сер. р. ці́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ці́ливши

Словник синонімів

НАТЯКА́ТИна кого-що, про кого-що і без додатка (говорити натяками, натяками наводити на що-небудь); ЗАКИДА́ТИпро кого-що, розм.,ЦІ́ЛИТИу кого-що, розм.,ПОЦІЛЯ́ТИу кого-що, розм. (маючи на увазі кого-, що-небудь, говорити про це непрямо, натяками). - Док.: натякну́ти, заки́нути. - За нашими даними й він би не проти, - каже директор, знову натякаючи на механіка. - Обоє ще молоді, міцну сім’ю створили б... (О. Гончар); Нишком та скоком-боком таки доступилися дехто з людців та закинули панії про всякі економічні справи (Дніпрова Чайка); Остапчук прекрасно розумів, куди цілить Данилевський. Який секретар райкому не хотів би, щоб строки в нього були справжні (С. Журахович); Барабаш уловив якийсь натяк, до Васюти: - Про кого це? - Васюта пом’явся трохи. Тоді Сашко сам: - Коли б чи не в мене поціля (А. Головко).
ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИрозм.Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); - Що, в чисту науку мітиш? - роздратовано спитав він. - Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Н. Рибак); - Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита... - Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Б. Грінченко).
ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.

Словник відмінків

Інфінітив ціли́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   цілі́мо, цілі́м
2 особа ціли́ цілі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ціли́тиму ціли́тимемо, ціли́тимем
2 особа ціли́тимеш ціли́тимете
3 особа ціли́тиме ціли́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа цілю́ ці́лимо, ці́лим
2 особа ці́лиш ці́лите
3 особа ці́лить ці́лять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ці́лячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ціли́в ціли́ли
жін. р. ціли́ла
сер. р. ціли́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ціли́вши

Словник синонімів

ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИрідко,ЗЛІ́ЧУВАТИрідко,ЦІЛИ́ТИрозм. рідко,ВИХО́ДЖУВАТИрозм.,ВІДХО́ДЖУВАТИрозм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). - Док.: ви́лікувати, ви́лічити, оздорови́ти, зціли́ти, злічи́ти, ви́ходити, відходи́ти, відвола́тирозм.відволо́датизаст.ви́гоїти. - Щоб вилікувати хворобу, треба дійти її причини (І. Франко); Регулярні заняття фізичними вправами й гартування організму оздоровляють його (з журналу); Відходжували, зціляли Катрусю лікарі в Дубно (Ю. Мельничук); Як добре слово треба нам у радості і в горі. Як зогріває і цілить воно в такі хвилини (П. Дорошенко); - Вона, Денисе Івановичу,.. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах); Бабусю Настю поховали І ледве-ледве одволали Трохима діда (Т. Шевченко); - Прісько, моя голубко, визволяй нас із біди! Одволодай мою дитину єдину (Ганна Барвінок). - Пор. лікува́ти.