-1-
іменник чоловічого роду, істота
(той, хто працює на цілині)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ціли́нник ціли́нники
родовий ціли́нника ціли́нників
давальний ціли́нникові, ціли́ннику ціли́нникам
знахідний ціли́нника ціли́нників
орудний ціли́нником ціли́нниками
місцевий на/у ціли́нникові, ціли́ннику на/у ціли́нниках
кличний ціли́ннику ціли́нники
-2-
іменник чоловічого роду
(незаймане місце) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ціли́нник ціли́нники
родовий ціли́нника ціли́нників
давальний ціли́нникові, ціли́ннику ціли́нникам
знахідний ціли́нника ціли́нників
орудний ціли́нником ціли́нниками
місцевий на/у ціли́нникові, ціли́ннику на/у ціли́нниках
кличний ціли́ннику ціли́нники

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ціли́нник ціли́нники
родовий ціли́нника ціли́нників
давальний ціли́ннику, ціли́нникові ціли́нникам
знахідний ціли́нник ціли́нники
орудний ціли́нником ціли́нниками
місцевий на/у ціли́ннику на/у ціли́нниках
кличний ціли́ннику* ціли́нники*

Словник синонімів

ЦІЛИНА́ (неходжене, неїжджене місце), ЦІЛИ́Крозм., ЦІЛИ́ННИКрозм. [Лицар:] Він без дороги йде все цілиною (Леся Українка); І все-таки Олексій з дороги звернув. Відшукав польову стежку, що мала завести його на цілинник, а звідти й на вибалок (В. Логвиненко).