ЗАМЕ́Т (наметена вітром купа снігу), НАМЕ́Т, КУЧУГУ́РАпідсил.,ЗА́СТРУГрідко,ЗАМЕ́ТАдіал.,ЗА́МЕТЬдіал.,ЗАБІ́Йдіал.,ЗАБО́ЇНАдіал.,СУ́ГОРБдіал.,ЦІЛИ́Кзаст.;ПЕРЕМЕ́Т (поперек дороги). Снігові замети лежать у саду (О. Донченко); За садком видко було чиюсь хатину стареньку, снігові намети підходили їй аж попід віконечка (Леся Українка); Цієї зими снігу було багато, позаносило всі шляхи, нагорнуло кучугури високі (А. Хижняк); Після шторму над закрижанілим морем постали тисячі снігових застругів. Вони трохи нагадують піщані дюни в пустинях (М. Трублаїні); Дві ночі бушувала надворі страшна метіль, шумів грізний вітер і засипав заметями сніговими дорогу (І. Франко); Снігові забої; - Піднялась страшенна хуртовина, а я й вийшла з хати; тільки переступила поріг, а мене як підхопить вітер - та в сугорб..! (О. Стороженко); Вітер замітав на пагорбах сніги й робив великі перемети в балках, замітав шляхи (І. Ле і О. Левада).

ЦІЛИНА́ (неходжене, неїжджене місце), ЦІЛИ́Крозм., ЦІЛИ́ННИКрозм. [Лицар:] Він без дороги йде все цілиною (Леся Українка); І все-таки Олексій з дороги звернув. Відшукав польову стежку, що мала завести його на цілинник, а звідти й на вибалок (В. Логвиненко).