ЗАПА́РА (рідке тісто, що служить основою для дріжджового тіста), ОПА́РА, РО́ЗЧИНА[РО́ЩИНАрозм.], ЗАПА́РКАрозм.,ЦІДдіал.Пахло [в хаті] свіжим духом житньої соломи і не то хмелем, не то запарою для тіста (Григорій Тютюнник); Мати вчиняла опару в діжі, місила тісто, дерев’яною лопатою клала тісто на розпечений черінь (С. Журахович); Кислий дух поту й рощини.. заліг у пекарні (М. Коцюбинський); - Скинула я горщичок... запарку заварила (Панас Мирний).