-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ціві́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ціві́каймо
2 особа ціві́кай ціві́кайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ціві́катиму ціві́катимемо, ціві́катимем
2 особа ціві́катимеш ціві́катимете
3 особа ціві́катиме ціві́катимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ціві́каю ціві́каємо, ціві́каєм
2 особа ціві́каєш ціві́каєте
3 особа ціві́кає ціві́кають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ціві́каючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ціві́кав ціві́кали
жін. р. ціві́кала
сер. р. ціві́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ціві́кавши

Словник синонімів

ЦВІРІ́НЬКАТИ (про горобців та деяких інших птахів), ЦВІРІНЧА́ТИ, ЦВІРІНЬКОТА́ТИ[ЦВІРІНЬКОТІ́ТИ]підсил.,ЦВІ́РКАТИ, ЦВІРКОТА́ТИ[ЦВІРКОТІ́ТИ]підсил.,ВИЦВІ́РКУВАТИпідсил. розм.,ЦВІРЧА́ТИ, ЦІВІ́КАТИрозм.,ЦІ́ВКАТИрозм.,ЦІВКОТІ́ТИпідсил. розм.,ЦВЕ́НЬКАТИрозм.,СВЕРГОТА́ТИ[СВЕРГОТІ́ТИ]розм.,ЦВІГОТА́ТИдіал. - Док.: цвірі́нькнути, цві́ркнути, ціві́кнути, ці́вкнути, цве́нькнути. Горобці цвірінькали над ворітьми (Д. Бедзик); Горобці пирхають між них, цвірінчать (А. Головко); Пташенята цвірінькочуть, що аж серце радується (І. Франко); В нас про це навіть горобці цвіркають (О. Кобилянська); Цвіркочуть горобці (М. Рильський); Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує (Марко Вовчок); Щоголь цвірчав і затягався (Л. Боровиковський); Синички в цей час стрибали собі, цівікали (О. Іваненко); Тут тільки ластів’ята цівкають у гнізді (О. Гончар); Попід стріху горобчики сверготять (П. Чубинський); Птахи роєм літали над своїм притулком і перелякано цвіготали (з журналу). - Пор. 2. співа́ти.