цівуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний цівува́тий цівува́та цівува́те цівува́ті
родовий цівува́того цівува́тої цівува́того цівува́тих
давальний цівува́тому цівува́тій цівува́тому цівува́тим
знахідний цівува́тий, цівува́того цівува́ту цівува́те цівува́ті, цівува́тих
орудний цівува́тим цівува́тою цівува́тим цівува́тими
місцевий на/у цівува́тому, цівува́тім на/у цівува́тій на/у цівува́тому, цівува́тім на/у цівува́тих