КРА́СТИ (непомітно брати чуже; займатися злодійством), СКРАДА́ТИ, ТЯГТИ́[ТЯГНУ́ТИ]розм.,ЦУ́ПИТИрозм.,ПІДЦУ́ПЛЮВАТИрозм.,ПІДЦА́ПУВАТИрозм.,ХАПА́ТИрозм.,КИВА́ТИдіал.; ВИКРАДА́ТИ (забирати потай звідкись);ЗЛОДІЮВА́ТИрозм.,ЗЛОДІЯ́ЧИТИрозм. (займатися злодійством); РОЗКРАДА́ТИ, ТЯГА́ТИрозм.,РОЗТЯГА́ТИ[РОЗТЯ́ГУВАТИ]розм., РОЗТА́СКУВАТИ розм. (частинами, час від часу). - Док.: укра́сти[вкра́сти], скра́сти, потягти́[потягну́ти], поцу́пити, зцу́пити, підцу́пити, підца́пати[підца́пити], схопи́ти, кивну́ти, ви́красти, розкра́сти[розікра́сти], розтягти́[розтягну́ти], розтаска́ти. У злодія вже злодій краде, Та ще й у церкві. Гади! гади! (Т. Шевченко); Бригадир Дорош на буряках сам хитрує.., за могоричі скрадає на одній ланці, на другу передає (К. Гордієнко); У допросі [Левко] признався, що й поперед того не раз до скрині навідувався і тяг відтіля гроші (Г. Квітка-Основ’яненко); Біда, що дехто співчува Тим, що державне цуплять (Д. Білоус); [Бухветчик:] Із столу аж три срібних ложки украдено; звичайно, що це підцупила ота голота - підпанки (М. Кропивницький); Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (А. Свидницький); Я не рушив би з [каси] зламаного крейцара! Та й нащо мені теє кивати, коли мені люди самі дадуть за вигоду (Лесь Мартович); Їй треба було.. викрадати бланки посвідчень для працівників підпілля (Ю. Яновський); -Що зробили з артільним добром? - розтягли. Хто що в руки злапав (Григорій Тютюнник); - Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала (Б. Грінченко); [Мордохай:] А як же риба так стоятиме: надворі у розташованих возах і без догляду?.. Піде дощ - замоче, і хто захоче - візьме, скільки йому треба!.. Досить того, що сьогодня не повезли та ще розтаскають!.. (І. Карпенко-Карий).

НЕСТИ́ (узявши кого-, що-небудь у руки або навантаживши на себе, переміщати, доставляти кудись); ПЕ́РТИфам., ЦУ́ПИТИрозм., ЦУРПЕ́ЛИТИрозм.,ЦУПРИКУВА́ТИрозм., ГИ́РИ́ТИдіал. (перев. докладаючи певних зусиль - щось важке, велике, громіздке або на значну відстань чи протягом тривалого часу). - В рибгоспному ставу ловив [рибу]? Неси в інше місце, не хочу я твоєї риби (Є. Гуцало); Знов Марфа, вибиваючись із сил, перла в’язку осоки (І. Ле); Може, хоче хто розсолу? Цуп, неси його до столу (М. Чернявський). - Пор. 1. носи́ти.

ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИдіал.; ЗАГРІБА́ТИрозм., ХАПА́ТИрозм., ЦУ́ПИТИрозм., ЗАМО́ТУВАТИвульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИрозм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИрозм. (приєднуючи до свого); УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ] (таємно); УЗУРПУВА́ТИ (перев. чужі права, досягнення тощо). - Док.: привла́снити, привласти́тизаст.присво́їти, загребти́, захапа́ти, нахапа́ти, поцу́пити, замота́ти, підгребти́, присусі́дити, утаї́ти[втаї́ти], потаї́тизаст.узурпува́ти. Дісталось і йому, Ониськові, двадцять п’ять нагаїв вліпили панські посіпаки, ще й глузували, гаспиди: "..Іди та пам’ятай, як чуже собі привласнювати" (І. Цюпа); [Орфей:] Мені самому казкою здається, що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне, то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Леся Українка); [Рахміль:] Ти хотів би собі присвоїти чужі папери? (І. Франко); Бідна мати ускаржалась йому на Тимоху, що все собічить: і то моє, і це не ваше (А. Свидницький); Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, - Щасливий, хто малим задовольняється (М. Зеров); Засліплена гордощами шляхта .. землю хапала наввипередки (П. Панч); Він брав хабарі на всі боки, цупив громадські гроші, де тільки можна було їх поцупити (І. Нечуй-Левицький); [Бурлака:] Він багато грошей замотав, а ви мовчите, кожний про себе дбає, а за громадське байдуже (І. Карпенко-Карий); Не один там погрівся, підгрібаючи чуже, як своє власне (О. Гончар); - А в бідної Параски - що? .. Не присусідив Кавун останній загонець поля? (П. Козланюк); Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар); Узурпувати духовні багатства.

СТЯГА́ТИ (тягнучи, брати або знімати звідкись, з чогось кого-, що-небудь), СТЯ́ГУВАТИрідше,ЦУ́ПИТИрозм., ЗЦУ́ПЛЮВАТИрозм.;СКИДА́ТИ (про взуття, перев. чоботи). - Док.: стягти́, стягну́ти, зцу́пити, ски́нути. Тітка Клавда стягала зі столів скатерті (Ірина Вільде); А хіба не було такого, що величезний сом, упіймавшись на гак, стяг діда Олофіра з човна? (О. Донченко); Руки.. люто тяглися до нього, щоб зцупити його із сідла (Григорій Тютюнник).

ТЯГТИ́[ТЯГНУ́ТИ] (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́[ВОЛІКТИ́розм.], ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИдіал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ТИ́РИТИрозм., ПЕ́РТИфам., ТЕРЕБИ́ТИдіал. (перев. понад силу). - Док.: потягти́[потягну́ти], поволочи́ти, поволокти́, поцу́пити, попе́рти, потереби́ти. Хлопчик по землі тягне кулемета (В. Сосюра); Юра що є сили волочив товаришів по гальці, весь час надсильно гукаючи: - Ваню! Земля вже, земля! (І. Ле); Листоношу водили [кайзерівці] селом, як злидарське горе, його толочили по дорозі й нівечили чобітьми (Ю. Яновський); В хату вбігає задиханий і переляканий Петро. Поперед себе він тарганить за поперек Степанка (С. Васильченко); Одно - творити язиком, а друге - перти плуга (приказка).