-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив цу́пити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   цу́пмо
2 особа цуп цу́пте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа цу́питиму цу́питимемо, цу́питимем
2 особа цу́питимеш цу́питимете
3 особа цу́питиме цу́питимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа цу́плю цу́пимо, цу́пим
2 особа цу́пиш цу́пите
3 особа цу́пить цу́плять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
цу́плячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. цу́пив цу́пили
жін. р. цу́пила
сер. р. цу́пило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
цу́пивши

Словник синонімів

КРА́СТИ (непомітно брати чуже; займатися злодійством), СКРАДА́ТИ, ТЯГТИ́[ТЯГНУ́ТИ]розм.,ЦУ́ПИТИрозм.,ПІДЦУ́ПЛЮВАТИрозм.,ПІДЦА́ПУВАТИрозм.,ХАПА́ТИрозм.,КИВА́ТИдіал.; ВИКРАДА́ТИ (забирати потай звідкись);ЗЛОДІЮВА́ТИрозм.,ЗЛОДІЯ́ЧИТИрозм. (займатися злодійством); РОЗКРАДА́ТИ, ТЯГА́ТИрозм.,РОЗТЯГА́ТИ[РОЗТЯ́ГУВАТИ]розм., РОЗТА́СКУВАТИ розм. (частинами, час від часу). - Док.: укра́сти[вкра́сти], скра́сти, потягти́[потягну́ти], поцу́пити, зцу́пити, підцу́пити, підца́пати[підца́пити], схопи́ти, кивну́ти, ви́красти, розкра́сти[розікра́сти], розтягти́[розтягну́ти], розтаска́ти. У злодія вже злодій краде, Та ще й у церкві. Гади! гади! (Т. Шевченко); Бригадир Дорош на буряках сам хитрує.., за могоричі скрадає на одній ланці, на другу передає (К. Гордієнко); У допросі [Левко] признався, що й поперед того не раз до скрині навідувався і тяг відтіля гроші (Г. Квітка-Основ’яненко); Біда, що дехто співчува Тим, що державне цуплять (Д. Білоус); [Бухветчик:] Із столу аж три срібних ложки украдено; звичайно, що це підцупила ота голота - підпанки (М. Кропивницький); Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (А. Свидницький); Я не рушив би з [каси] зламаного крейцара! Та й нащо мені теє кивати, коли мені люди самі дадуть за вигоду (Лесь Мартович); Їй треба було.. викрадати бланки посвідчень для працівників підпілля (Ю. Яновський); -Що зробили з артільним добром? - розтягли. Хто що в руки злапав (Григорій Тютюнник); - Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала (Б. Грінченко); [Мордохай:] А як же риба так стоятиме: надворі у розташованих возах і без догляду?.. Піде дощ - замоче, і хто захоче - візьме, скільки йому треба!.. Досить того, що сьогодня не повезли та ще розтаскають!.. (І. Карпенко-Карий).
НЕСТИ́ (узявши кого-, що-небудь у руки або навантаживши на себе, переміщати, доставляти кудись); ПЕ́РТИфам., ЦУ́ПИТИрозм., ЦУРПЕ́ЛИТИрозм.,ЦУПРИКУВА́ТИрозм., ГИ́РИ́ТИдіал. (перев. докладаючи певних зусиль - щось важке, велике, громіздке або на значну відстань чи протягом тривалого часу). - В рибгоспному ставу ловив [рибу]? Неси в інше місце, не хочу я твоєї риби (Є. Гуцало); Знов Марфа, вибиваючись із сил, перла в’язку осоки (І. Ле); Може, хоче хто розсолу? Цуп, неси його до столу (М. Чернявський). - Пор. 1. носи́ти.
ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИдіал.; ЗАГРІБА́ТИрозм., ХАПА́ТИрозм., ЦУ́ПИТИрозм., ЗАМО́ТУВАТИвульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИрозм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИрозм. (приєднуючи до свого); УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ] (таємно); УЗУРПУВА́ТИ (перев. чужі права, досягнення тощо). - Док.: привла́снити, привласти́тизаст.присво́їти, загребти́, захапа́ти, нахапа́ти, поцу́пити, замота́ти, підгребти́, присусі́дити, утаї́ти[втаї́ти], потаї́тизаст.узурпува́ти. Дісталось і йому, Ониськові, двадцять п’ять нагаїв вліпили панські посіпаки, ще й глузували, гаспиди: "..Іди та пам’ятай, як чуже собі привласнювати" (І. Цюпа); [Орфей:] Мені самому казкою здається, що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне, то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Леся Українка); [Рахміль:] Ти хотів би собі присвоїти чужі папери? (І. Франко); Бідна мати ускаржалась йому на Тимоху, що все собічить: і то моє, і це не ваше (А. Свидницький); Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, - Щасливий, хто малим задовольняється (М. Зеров); Засліплена гордощами шляхта .. землю хапала наввипередки (П. Панч); Він брав хабарі на всі боки, цупив громадські гроші, де тільки можна було їх поцупити (І. Нечуй-Левицький); [Бурлака:] Він багато грошей замотав, а ви мовчите, кожний про себе дбає, а за громадське байдуже (І. Карпенко-Карий); Не один там погрівся, підгрібаючи чуже, як своє власне (О. Гончар); - А в бідної Параски - що? .. Не присусідив Кавун останній загонець поля? (П. Козланюк); Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар); Узурпувати духовні багатства.
СТЯГА́ТИ (тягнучи, брати або знімати звідкись, з чогось кого-, що-небудь), СТЯ́ГУВАТИрідше,ЦУ́ПИТИрозм., ЗЦУ́ПЛЮВАТИрозм.;СКИДА́ТИ (про взуття, перев. чоботи). - Док.: стягти́, стягну́ти, зцу́пити, ски́нути. Тітка Клавда стягала зі столів скатерті (Ірина Вільде); А хіба не було такого, що величезний сом, упіймавшись на гак, стяг діда Олофіра з човна? (О. Донченко); Руки.. люто тяглися до нього, щоб зцупити його із сідла (Григорій Тютюнник).
ТЯГТИ́[ТЯГНУ́ТИ] (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́[ВОЛІКТИ́розм.], ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИдіал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ТИ́РИТИрозм., ПЕ́РТИфам., ТЕРЕБИ́ТИдіал. (перев. понад силу). - Док.: потягти́[потягну́ти], поволочи́ти, поволокти́, поцу́пити, попе́рти, потереби́ти. Хлопчик по землі тягне кулемета (В. Сосюра); Юра що є сили волочив товаришів по гальці, весь час надсильно гукаючи: - Ваню! Земля вже, земля! (І. Ле); Листоношу водили [кайзерівці] селом, як злидарське горе, його толочили по дорозі й нівечили чобітьми (Ю. Яновський); В хату вбігає задиханий і переляканий Петро. Поперед себе він тарганить за поперек Степанка (С. Васильченко); Одно - творити язиком, а друге - перти плуга (приказка).