-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив цму́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   цму́льмо
2 особа цмуль цму́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа цму́литиму цму́литимемо, цму́литимем
2 особа цму́литимеш цму́литимете
3 особа цму́литиме цму́литимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа цму́лю цму́лимо, цму́лим
2 особа цму́лиш цму́лите
3 особа цму́лить цму́лять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
цму́лячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. цму́лив цму́лили
жін. р. цму́лила
сер. р. цму́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
цму́ливши

Словник синонімів

ПИ́ТИщо і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИрозм., ПИ́ТОНЬКИпестл. дит., ПИТКИпестл. дит.; ПИВА́ТИрозм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИрозм.,ЦІДИ́ТИрозм. (повільно, пропускаючи рідину крізь зуби); СЬО́РБАТИрозм., ПОСЬО́РБУВАТИ розм.,ПРИСЬО́РБУВАТИрозм. (повільно, перев. видаючи при цьому характерні звуки); ХЛЕБТА́ТИ[ХЛЕПТА́ТИ]розм., ХЛЕБЕСТА́ТИрозм., ХЛИ́СЬКАТИдіал. (про тварин - захоплюючи рідину язиком; про людину - перев. невеликими ковтками); СМАКУВА́ТИщо, чим, ТЯГТИ́[ТЯГНУТИ]що, ЦМУ́ЛИТИ[ЦМО́ЛИТИ]що, розм. (повільно, насолоджуючись); КОВТА́ТИ розм.,ГЛИТА́ТИрозм. (із сл. на означення рідини - жадібно, великими ковтками); ХЛИСТА́ТИрозм., ДУ́ТИрозм., ДУ́ДЛИТИ вульг.,ЖЛУКТИ́ТИ[ЖЛУКТА́ТИ] вульг., ЛИГА́ТИвульг. (жадібно, випиваючи велику кількість). [Лукаш:] Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров?Спивай!Спивай! (Леся Українка); І їстоньки - не їм, і питоньки - не п’ю. Та виглядаю все зозуленьку мою (Л. Глібов); - Івась просив їстки і питки (Панас Мирний); Скульптор сидів на ґанку біля контори і спокійно попивав добуту з чемодана мінеральну воду (О. Гончар); Вони розмістилися в неробочому кабінеті сера Грегора і посмоктували якесь питво (Ю. Смолич); Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий час (Панас Мирний); В загоні триста корів; яка лежить, яка стоїть, інша смокче воду з чаші автопоїлки (І. Волошин); Батюта.. неквапно цідить пиво (Є. Гуцало); Дорош.. устав, напився води (чути було, як він жадібно, спрагло сьорбав її з кухля) (Григорій Тютюнник); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо по-собачому хлебтати (О. Гончар); - Годі вже хлептать цей чай! (І. Нечуй-Левицький); Так і смаже уста, так і суше у роті. Раз по раз вона хлиська воду (Панас Мирний); Хома Лихо припадає до відра, довго тягне холодну чисту воду (К. Гордієнко); А чорниця п’є - не нап’ється. - Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, - кажу, - та все цмулить (Марко Вовчок); Цмолить [худоба], прихекуючи, забиває спрагу після душної ночі в хліві, п’є не нап’ється (Григорій Тютюнник); Огей байдуже, поволі ковтає чай (О. Досвітній); Він дожидавсь тогді вертепа, Хлистав з нудьги Охтирський мед (І. Котляревський); Вже чого-чого, а молока по самі очі вистачає. І сама п’є, з відра прямо дудлить, і додому несе (І. Рябокляч); Микола той чай жлуктить, як віл (М. Рудь); - Видно, що якби ви зварили в себе дома кисіль із магазинного сушняку, то так би не лигали, як тепер (Григорій Тютюнник).
ПИ́ТИщоі без додатка (алкогольні напої), ВИПИВА́ТИ, СПИВА́ТИрозм., КРУЖА́ТИрозм.,КРУЖЛЯ́ТИрозм.,ХИЛИ́ТИрозм., ХИЛЯ́ТИрозм., ВИХИЛЯ́ТИрозм.,СМОКТА́ТИрозм.,ЧЕРКА́ТИ[ЧИРКА́ТИ]розм.,ЦМУ́ЛИТИ[ЦМО́ЛИТИ] розм., ЧАРКУВА́ТИрозм., ЧАРКУВА́ТИСЯз ким і без додатка, розм., КЛЮ́КАТИ фам., СМИ́КАТИ вульг., ЛИГА́ТИ вульг., КРУГЛЯ́ТИдіал., КУЛИКА́ТИдіал., КУБРЯ́ЧИТИдіал.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ГЛУШИ́ТИрозм., ТЯГТИ́[ТЯГНУ́ТИ]розм. (перев. із сл. горілка); ДУ́ТИрозм., ХЛИСТА́ТИрозм., ХЛЕБТА́ТИ[ХЛЕПТА́ТИ] розм., ХЛЕБЕСТА́ТИрозм., ДУ́ДЛИТИвульг., ЖЛУКТИ́ТИ[ЖЛУКТА́ТИ]вульг. (у великій кількості); ЗАЛИВА́ТИСЯ чим, розм. (надмірно); РОЗПИВА́ТИ що, розм. (разом з ким-небудь); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯчим і без додатка (повторно, на другий день). Зібравшися, - всі паненята Ізнов кружати почали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли (І. Котляревський); Дід часом.. випивав перед обідом чарку горілки з перцем (О. Довженко); Згадав він,.. Як в полі-степу срібну чарку спивав В гурті, на прощанні з своїми братами (М. Костомаров); Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (казка); Гришиха була дуже лиха, осудлива, ще й любила хилити горілку (І. Нечуй-Левицький); Був тут.. один молоденький..; до горілки не міг навернутись. А якби ви побачили, як через півроку хиляв (С. Васильченко); Єпископ, правду мовити, хильнути чарочку любив.. Козак Мамай також.. вмів клюкати й вихиляти.. Умів він дудлити й жлуктати. Кубрячити, смикати й лигати, Кружати.., смоктати, цмулити.., хлебестати (О. Ільченко); Чого то вони не вигадають, аби б гуляти та горілочку смоктати! (Г. Квітка-Основ’яненко); Пан Твардовський в кінці стола З поставця черкає (П. Гулак-Артемовський); Діди чаркували і завзято билися в підкидного (М. Чабанівський); А Бахус пінненьку лигав.. Утер трохи не з піввідерка; Напивсь - і тілько що кректав (І. Котляревський); Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (П. Гулак-Артемовський); Правда, лучалось ярмаркувати, - Із ляхами кожухи на жупани міняти Та й горілочку добре куликати (Д. Мордовець); Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу, щоб не подумав хто: "Мабуть нігде не бував, добрих горілок не пивав, хороших страв не їдав" (Ганна Барвінок); [Бєлін:] Мені.. доводиться платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки горілку (Я. Галан); Добре дуть, як дадуть (прислів’я); Чи знаєш, він який парнище?На світі трохи єсть таких: Сивуху так, як брагу, хлище (І. Котляревський); Слуги.. хлебтали вина, які щастило вихопити з столу (П. Панч); - Цілу ніч дудлитимуть, ще й завтра похмелятимуться (А. Головко); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, - пропив навіть останню свою одежину (П. Козланюк); Безбожно жлуктить [гість] усе, окрім кип’ячої смоли. Сам сулію самогону може видудлити (М. Стельмах); - Багаті самогоном заливаються, а ми з голоду пухнемо (Г. Косинка); Щоб скоріше позбутися Ханенка, Бараболя розпив з ним горілку, а потім.. випровадив його (М. Стельмах); В вівторок гості почували справдішнє похмілля й почали похмелятися (І. Нечуй-Левицький). - Пор. напи́тися.