ЦМО́КАТИрозм. (губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення тощо), ПРИЦМО́КУВАТИрозм., ЦМА́КАТИрозм., ПРИЦМА́КУВАТИрозм., ЧМО́КАТИрозм. - Док.: цмо́кнути, прицмо́кнути, цма́кнути, чмо́кнути. Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (П. Козланюк); Микула почав розповідати свої пригоди. Дзерон тільки прицмокував з дива (О. Маковей); - Мамо! чого це ви акаєте та цмакаєте? Ви щось думаєте? (І. Нечуй-Левицький); Навіть Панас Кандзюба смачно чмока губами: - Озуть би тебе в постоли... (М. Коцюбинський).