БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИКрідше,БЕЗСТИ́ДНИКзаст., розм. рідше,БЕЗЛИ́ЧНИКдіал., СРАМНИ́Кзаст.; ЦИ́НІК (той, хто відверто зневажає загальноприйняті норми моралі, порядності). - А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. - каже вона (Панас Мирний); - Ви не дивіться, мамо, що Гриць такий тихий, а Бога вже не признає, їй-богу. - Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить (М. Стельмах); В храмі мистецтва не місце жодному цинікові (О. Гончар). - Пор. 1. безпу́тник, I. наха́ба, I. негі́дник.