-1-
іменник чоловічого роду, істота
(цимбаліст) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний цимбали́стий цимбали́сті
родовий цимбали́стого цимбали́стих
давальний цимбали́стому цимбали́стим
знахідний цимбали́стого цимбали́стих
орудний цимбали́стим цимбали́стими
місцевий на/у цимбали́стому, цимбали́стім на/у цимбали́стих
кличний цимбали́стий цимбали́сті

Словник синонімів

ЦИМБАЛІ́СТ[ЦИМБАЛИ́СТ], ЦИМБАЛИ́СТАрозм.,ЦИМБАЛИ́СТИЙрозм.Він голубку і цілує, І милує чарівну, Й цимбалистові кидає Срібні гроші на струну (Л. Первомайський); Два скрипники ріжуть на нитяних струнах щось таке, що і розібрати не можна, а цимбалист паличками вибиває своє (Г. Квітка-Основ’яненко); - Мені розказував цимбалистий, а йому говорив басистий (М. Номис).