-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив цига́нити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   цига́ньмо
2 особа цига́нь цига́ньте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа цига́нитиму цига́нитимемо, цига́нитимем
2 особа цига́нитимеш цига́нитимете
3 особа цига́нитиме цига́нитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа цига́ню цига́нимо, цига́ним
2 особа цига́ниш цига́ните
3 особа цига́нить цига́нять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
цига́нячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. цига́нив цига́нили
жін. р. цига́нила
сер. р. цига́нило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
цига́нивши

Словник синонімів

ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИрозм. рідко,ВИ́ПЛАКАТИрозм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИрозм., ВИ́ЦИГАНИТИрозм., ВИ́ЗУДИТИрозм. (настирливо просячи); ВИ́ПОВЗАТИрозм. (повзаючи перед кимось). - Недок.: випро́шувати, випро́хувати, вимо́лювати, випла́кувати, виканю́чувати, вицига́нювати, цига́нити, визу́джувати. Він випросив у командування відпустку на кілька день (В. Кучер); Грицько запріг своїх пару биків, випрохав у сусіда ще пару та двома парами поїхав до Чіпки (Панас Мирний); Вже він.. виблагає дозволу й грошей на дорогу (М. Коцюбинський); Щороку батьки позичають у Сироватки, вимолюють по пуду.. аби хоч діти не пухли з голоду (М. Олійник); Де б його розбогарадити грошей (Словник Б. Грінченка); Радилися, радилися, а далі дочка таки виплакала у батька, щоб завтра вінчатися (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут же стояла пляшка з бензином, який з великими труднощами Віктор виканючив у командира господарської роти (Ю. Збанацький); А мати.. завжди бере Ксеню на ярмарок, і тоді вже ні баришники, ні перекупки не вициганять у них ані шага (М. Стельмах); Чи хоч раз син набрав матері на чоботи, на спідницю? Теща все визудить (К. Гордієнко); [Кіндрат Антонович:] Повзав і я перед вами, ну і виповзав... (М. Кропивницький).
ПРОСИ́ТИщо, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о[об] чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯз інфін. і без додатка, ВИПРО́ХУВАТИщо, ПЕРЕПРО́ШУВАТИпро (за) що, розм., ШАПКУВА́ТИпро (за) що, розм., УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]із спол. щоб, заст., КЛА́НДАТИіз спол. щ о б, діал.; ЖАДА́ТИчого, ДОМАГА́ТИСЯчого (настирливо, рішуче); КАНЮ́ЧИТИрозм., СКИ́ГЛИТИрозм., ЦИГА́НИТИрозм., ЛЕБЕДІ́ТИдіал. (також без додатка - настирливо або жалібно); КЛОПОТА́ТИ, КЛОПОТА́ТИСЯ (про (за) кого, перед ким - своїм проханням сприяти комусь у чому-небудь). - Док.: попроси́ти, попроха́ти, попроси́тися, ви́прохати, перепроси́ти, перепроха́ти, узва́ти, зажада́ти, поклопота́ти, поклопота́тися. Якось я об’ївся нестиглими борівками. Упав, корчить мене, різь у шлунку, прошу в Бога смерті (Р. Андріяшик); Несподівано маю нагальну потребу доступитися до якогось київського банку за кредитом і хочу Вас прохати допомогти в цій справі (В. Самійленко); - Перед ким би я стала кланятися і проситися? (С. Журахович); - Мені вже обридло правити з тебе та випрохувати свої кревні гроші, немов ті бублики під монастирем... (Л. Яновська); Антоніна Дзвонковська, в сім’ї якої панував культ батька-героя, повинна була поступитися своєю гордістю - просити вельможних, ще й перепрошувати (П. Колесник); Почав уже сам батько шапкувать перед паном за жалування мені (А. Тесленко); Кілька разів взивала мене Озаркевичева, щоб прислати вірші до якоїсь часописі жіночої (Уляна Кравченко); [Шевчик:] Наймуть мене до себе. [Лейба:] От ти й знай. Колись кландав, щоб найнявся, так не схотів, а тепер сам набиваєшся (В. Мисик); Олекса, той бідний сирота, скільки добра висвідчив йому, не жадаючи за се нічого (С. Ковалів); В їдальні якась незнайома жінка .. з криком і плачем домагалася, щоб її допустили до отця каноніка (Ірина Вільде); Папертю швендяють старці, канючать копієчку Христа ради (А. Хорунжий); Санько сидів на лаві й скиглив: - Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Б. Грінченко); [Воєвода:] Ну що ж, нехай увійде. Послухаєм, як він [купець] почне циганить Та викупу нам всім пропонувать (І. Кочерга); - Давай хліба, давай, змилуйся надо мною! - лебедів плачливим голосом Бовдур (І. Франко); Долгов недурно казав, що за поета клопочуться в Петербурзі високопоставлені особи (З. Тулуб). - Пор. блага́ти.