ЖИВЕ́ЦЬ (гілка, пагін для щеплення дичок), ЩЕ́ПА, МЕ́НТОР, ЦИБУ́Х (здерев’янілий пагін виноградної лози, що використовується для розмноження). Лісник знайомий є отут у мене. Він до щеплювання має хіть велику, Отож хвилюється не без причин, Уздрівши яблуньку чи грушу дику. Мерщій до льоху, де лежать живці Кандиль-китайки, бери та ренети... (М. Рильський); Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); [Карташов:] Ми визнаємо гібридизацію міжвидову і навіть міжродову. Визнаємо деякий вплив відкритого вами ментора (О. Довженко).

I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКАдіал.;НОСОГРІ́ЙКАрозм.,ЦУПЕ́ЧКАдіал. (коротка люлька); ЧЕРЕП’Я́НКАрозм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Гончар); Іван сів, добув з кишені капшук і напихає тютюном цибух (Я. Галан); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро, файку смокчу (Ю. Яновський); Дядько посмоктав куценьку глиняну носогрійку (М. Олійник); В клас носив таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти (А. Свидницький); На сіннику під стіною лежав, простягшись і пакаючи череп’янку-люльку, дід около п’ятидесяти літ (І. Франко).

ЦИГА́РКА (паперова гільза, набита з одного боку тютюном), ПАПІРО́САрозм.,ПАПІРО́СКАрозм.,СИГА́РКАзаст.,ЦИБУ́Хзаст.; САМОКРУ́ТКАрозм. (зроблена самим курцем); ПАХІТО́САзаст., ПАХІТО́СКАзаст. (тонка, загорнута в лист кукурудзи). Командири закурили тоненькі пахучі цигарки (П. Кочура); Огиренко, закинувши ногу на ногу, витяг пачку папірос і Матюсі - "прошу", і сам закурив (А. Головко); Він курив папіроску за папіроскою і розбивав головою хмари синього диму (М. Коцюбинський); Перегодя о. Хведор закурив сигарку (І. Нечуй-Левицький); Чоловічок кинув цибуха, розтоптав і побіг до комори (Ю. Смолич); Партизани біля вогнища палили самокрутки й розмовляли про те, про се (П. Автомонов).