-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив церува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   церу́ймо
2 особа церу́й церу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа церува́тиму церува́тимемо, церува́тимем
2 особа церува́тимеш церува́тимете
3 особа церува́тиме церува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа церу́ю церу́ємо, церу́єм
2 особа церу́єш церу́єте
3 особа церу́є церу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
церу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. церува́в церува́ли
жін. р. церува́ла
сер. р. церува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
церува́вши

Словник синонімів

ШТО́ПАТИ (зашивати дірку в тканині, переплітаючи нитки), ЗАШТО́ПУВАТИ, ЦЕРУВА́ТИрозм.;ШТУКУВА́ТИспец. (так, щоб не було видно заштопаного місця). - Док.: зашто́пати, заштукува́ти. Цілий тиждень Терезка прала, прасувала білизну, штопала, перешивала одяг (М. Томчаній); Іван витирає спітніле чоло - Пробита пілотка: дві кулі пройшло... Заштопав... (І. Нехода); На панчохах виявилися дві старі дірки, і треба їх церувати (О. Копиленко).