ОХОРО́НЕЦЬ (той, хто охороняє кого-, що-небудь), ОХОРО́ННИК, ХРАНИ́ТЕЛЬзаст.; РИ́НДАіст. (при князях, царях); ЦЕ́РБЕРзневажл. (дуже пильний і злий). Він, як виросте, то якраз і стане на варті гирла й лиману, буде охоронцем птахів і риб (О. Гончар); Хто коло тебе в світі стане Святим Хранителем твоїм? І хто заступить? хто укриє Од зла людського в час лихий? (Т. Шевченко); - А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (М. Шеремет). - Пор. 2. вартови́й, 1. сто́рож.