-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | це́нькати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | це́нькаймо |
2 особа | це́нькай | це́нькайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | це́нькатиму | це́нькатимемо, це́нькатимем |
2 особа | це́нькатимеш | це́нькатимете |
3 особа | це́нькатиме | це́нькатимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | це́нькаю | це́нькаємо, це́нькаєм |
2 особа | це́нькаєш | це́нькаєте |
3 особа | це́нькає | це́нькають |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
це́нькаючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | це́нькав | це́нькали |
жін. р. | це́нькала |
сер. р. | це́нькало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
це́нькавши |
Словник синонімів
ДЗЕ́НЬКАТИ (видавати короткі дзвінкі звуки при ударах, струсі; викликати такі звуки ударами по склу, металу і т. ін.), ДЗВЯ́КАТИ, БРЕ́НЬКАТИ [БРИ́НЬКАТИ], ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ДЗЕНЬКОТІ́ТИ [ДЗЕНЬКОТА́ТИ] підсил., БРЕНЬКОТІ́ТИ [БРЕНЬКОТА́ТИ] підсил., ДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ [ДЗЕЛЕНЬКОТА́ТИ] підсил., ДРЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕНЬКОТІ́ТИ підсил. розм., ЦЕ́НЬКАТИ розм. - Док.: дзе́нькнути, дзвя́кнути, бре́нькнути [бри́нькнути], дзеле́нькнути, дре́нькнути, дзве́нькнути, це́нькнути. Дзенькають клепані коси (П. Воронько); Ніна.. відійшла до шафи, дзенькаючи посудом (С. Журахович); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (П. Тичина); Раптом бренькає раз і другий струна (Ю. Яновський); Коротко й тривожно дзеленькнув дзвінок (А. Дімаров); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов); По левадах бренькотіли коси (І. Франко); Двері дрижали, а вікна дзеленькотіли, неначе від бурі (Лесь Мартович); Стара шастала по хаті, стогнала, дренькала якимись посудинами (І. Франко); Десь за стіною дзвенькнув дзвінок (С. Чорнобривець); Поміж жовті смуги ліхтарень і.. шиб дзвенькотять дзвіночки (Ірина Вільде); Тінь-тінь-тінь-тінь - ценькають ножички, блискає голка (І. Франко). - Пор. бряжча́ти.