ВІДРО́ (металева або дерев’яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА[КОНІ́ВКАрідше], ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯфольк., КО́НВА[КІ́НВА]діал.,КИ́БЕЛЬдіал.,ПУ́ТНЯдіал.;ЦЕ́БЕ́Р, ЦЕБРО́ (перев. дерев’яне, більшого розміру); БАДДЯ́рідше (велике). Несе було на гору відра стара, убога жінка (Марко Вовчок); Він підійшов до коновки, набрав води і почав пити (П. Колесник); Чоловіки, правда, зосталися... бо зосталось ще трохи у шаплику горілки (Панас Мирний); Назустріч - баба з порожніми цеберками (П. Панч); Добуто й цеберко "оковитої" (Ю. Смолич); Іди, іди, дощику,.. цебром, відром, цебрицею над всякою пашницею (пісня); Ти верталася додому Від райдужного джерела І на коромислі тугому Дві кінви золоті несла (М. Рильський); Сам з порожнім киблем вертає до штольні (І. Франко); Піду я по воду, витягну путню з криниці (І. Муратов); Тут поставили цебер з водою (А. Хорунжий); До нього [ставка] було далеченько, і тому кожне цебро несли по двоє (О. Донченко); Тягне він [хлопець] здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги (М. Коцюбинський).