цвітіння 1 значення
-1-
іменник середнього роду
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | цвіті́ння | |
родовий | цвіті́ння | |
давальний | цвіті́нню | |
знахідний | цвіті́ння | |
орудний | цвіті́нням | |
місцевий | на/у цвіті́нні, цвіті́нню | |
кличний | цвіті́ння* |
Словник антонімів
РОЗЦВІТАТИ | ВІДЦВІТАТИ |
1. Починати цвісти, вкриватися квітами, зацвітати. | Закінчувати, переставати цвісти, відцвітатися. |
Розцвітати ~ відцвітати в кімнаті, в лісі, в оранжереї, в саду, в теплиці; на вікні, на клумбі, на лузі, на полі; зовсім, пишно, повністю, чарівно, чарівним цвітом. Бузок, вишня, квітка, конвалія, шипшина, сад, соняшник, яблуня, троянда розцвітає ~ відцвітає. Буде, закінчує, починає, продовжує розцвітати ~ відцвітати. | |
2. У перен. знач.: Вступати в пору найвищого розвитку, ставати здоровим, гарним. | Втрачати молодість, свіжість, привабливість. |
Розцвітає ~ відцвітає жінка, Іван, мати, хто-н., чоловік; вік, здоров’я, краса, молодість, обличчя, свіжість, сила. Буде, починає, продовжує розцвітати ~ відцвітати. | |
Цвіли садки і відцвітались, а Микола не вертався (І. Нечуй-Левицький). | |
Розквіт //цвітіння //розцвітання ~ відцвітання; розквітлий //розцвілий ~відцвілий |