цвітіння 1 значення

-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний цвіті́ння  
родовий цвіті́ння  
давальний цвіті́нню  
знахідний цвіті́ння  
орудний цвіті́нням  
місцевий на/у цвіті́нні, цвіті́нню  
кличний цвіті́ння*  

Словник антонімів

РОЗЦВІТАТИ ВІДЦВІТАТИ
1. Починати цвісти, вкриватися квітами, зацвітати. Закінчувати, переставати цвісти, відцвітатися.
Розцвітати ~  відцвітати в кімнаті, в лісі, в оранжереї, в саду, в теплиці; на вікні, на клумбі, на лузі, на полі; зовсім, пишно, повністю, чарівно, чарівним цвітом. Бузок, вишня, квітка, конвалія, шипшина, сад, соняшник, яблуня, троянда розцвітає ~  відцвітає. Буде, закінчує, починає, продовжує розцвітати ~  відцвітати.
2. У перен. знач.: Вступати в пору найвищого розвитку, ставати здоровим, гарним. Втрачати молодість, свіжість, привабливість.
Розцвітає ~  відцвітає жінка, Іван, мати, хто-н., чоловік; вік, здоров’я, краса, молодість, обличчя, свіжість, сила. Буде, починає, продовжує розцвітати ~  відцвітати.
Цвіли садки і відцвітались, а Микола не вертався (І. Нечуй-Левицький).
Розквіт //цвітіння //розцвітання ~ відцвітання; розквітлий //розцвілий ~відцвілий