-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | цвірінькоті́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | цвірінькоті́мо, цвірінькоті́м |
2 особа | цвірінькоти́ | цвірінькоті́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | цвірінькоті́тиму | цвірінькоті́тимемо, цвірінькоті́тимем |
2 особа | цвірінькоті́тимеш | цвірінькоті́тимете |
3 особа | цвірінькоті́тиме | цвірінькоті́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | цвірінькочу́ | цвірінькотимо́, цвірінькоти́м |
2 особа | цвірінькоти́ш | цвірінькотите́ |
3 особа | цвірінькоти́ть | цвірінькотя́ть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
цвірінькотячи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | цвірінькоті́в | цвірінькоті́ли |
жін. р. | цвірінькоті́ла |
сер. р. | цвірінькоті́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
цвірінькоті́вши |
Словник синонімів
ЦВІРІ́НЬКАТИ (про горобців та деяких інших птахів), ЦВІРІНЧА́ТИ, ЦВІРІНЬКОТА́ТИ [ЦВІРІНЬКОТІ́ТИ] підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦВІРКОТА́ТИ [ЦВІРКОТІ́ТИ] підсил., ВИЦВІ́РКУВАТИ підсил. розм., ЦВІРЧА́ТИ, ЦІВІ́КАТИ розм., ЦІ́ВКАТИ розм., ЦІВКОТІ́ТИ підсил. розм., ЦВЕ́НЬКАТИ розм., СВЕРГОТА́ТИ [СВЕРГОТІ́ТИ] розм., ЦВІГОТА́ТИ діал. - Док.: цвірі́нькнути, цві́ркнути, ціві́кнути, ці́вкнути, цве́нькнути. Горобці цвірінькали над ворітьми (Д. Бедзик); Горобці пирхають між них, цвірінчать (А. Головко); Пташенята цвірінькочуть, що аж серце радується (І. Франко); В нас про це навіть горобці цвіркають (О. Кобилянська); Цвіркочуть горобці (М. Рильський); Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує (Марко Вовчок); Щоголь цвірчав і затягався (Л. Боровиковський); Синички в цей час стрибали собі, цівікали (О. Іваненко); Тут тільки ластів’ята цівкають у гнізді (О. Гончар); Попід стріху горобчики сверготять (П. Чубинський); Птахи роєм літали над своїм притулком і перелякано цвіготали (з журналу). - Пор. 2. співа́ти.