МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬзаст.,ПОРФІРОНО́СЕЦЬзаст.,КЕ́САРзаст.,ЦЕ́ЗАРзаст.;ЦІ́САР[ЦЕ́САР]заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬзаст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Ткнижн.,САМОДЕРЖА́ВЕЦЬзаст.,САМОВЛА́ДЕЦЬзаст.,САМОВЛА́ДНИКзаст.,САМОВЛА́ДЦЯзаст. (з необмеженою владою); ЦАР, ЦА́РИКзневажл. (перев. у Росії, Болгарії); КОРО́ЛЬ (у деяких зарубіжних країнах); ПОМА́ЗАНЕЦЬзаст.,ПОМА́ЗАНИКзаст. (над яким здійснено обряд помазання на престол). Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха, хоч він і знав, що ці накази безглузді і лише заважають роботі штабу (П. Кочура); [Василько:] Було так, щоб державний вінценосець Своєму слову зрадив, віру вбив? (Є. Кротевич); Ти [слава] хоча й пишалась І з п’яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою.., Та меніпро те байдуже (Т. Шевченко); Царизм, а після царизму австрійський цісар, після Австрії польська шляхта-. ось хто обдирав боки у нещасної Галичини (П. Тичина); Поети над усе ставлять незалежність. Сперечаючись з державцями, вони потрапляють у немилість (П. Колесник); Але помреж, коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Ю. Смолич); Наш мудрий цар, Самодержавець-господар, Сердешний одурів (Т. Шевченко); Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття І самовладців знавіснілий крик (М. Бажан); Ярослав став самовладцем всієї землі Руської (П. Загребельний); Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою війною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Нагороду дав велику (Леся Українка); - А за помазаника Божого ви не бачили злиднів? (М. Стельмах).

МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬзаст.,ПОРФІРОНО́СЕЦЬзаст.,КЕ́САРзаст.,ЦЕ́ЗАРзаст.;ЦІ́САР[ЦЕ́САР]заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬзаст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Ткнижн.,САМОДЕРЖА́ВЕЦЬзаст.,САМОВЛА́ДЕЦЬзаст.,САМОВЛА́ДНИКзаст.,САМОВЛА́ДЦЯзаст. (з необмеженою владою); ЦАР, ЦА́РИКзневажл. (перев. у Росії, Болгарії); КОРО́ЛЬ (у деяких зарубіжних країнах); ПОМА́ЗАНЕЦЬзаст.,ПОМА́ЗАНИКзаст. (над яким здійснено обряд помазання на престол). Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха, хоч він і знав, що ці накази безглузді і лише заважають роботі штабу (П. Кочура); [Василько:] Було так, щоб державний вінценосець Своєму слову зрадив, віру вбив? (Є. Кротевич); Ти [слава] хоча й пишалась І з п’яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою.., Та меніпро те байдуже (Т. Шевченко); Царизм, а після царизму австрійський цісар, після Австрії польська шляхта-. ось хто обдирав боки у нещасної Галичини (П. Тичина); Поети над усе ставлять незалежність. Сперечаючись з державцями, вони потрапляють у немилість (П. Колесник); Але помреж, коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Ю. Смолич); Наш мудрий цар, Самодержавець-господар, Сердешний одурів (Т. Шевченко); Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття І самовладців знавіснілий крик (М. Бажан); Ярослав став самовладцем всієї землі Руської (П. Загребельний); Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою війною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Нагороду дав велику (Леся Українка); - А за помазаника Божого ви не бачили злиднів? (М. Стельмах).