-1-
сполучник
незмінювана словникова одиниця
-2-
частка
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

НЕВЖЕ́част. (ужив. у питальному реченні, що виражає сумнів, здивування, недовіру тощо), ХІБА́, ЧИ Ж, ЧИ ВЖЕ Жрозм.;СПРА́ВДІ (ужив. як самостійне речення). [Полковник:] А це ми - Володимир та Максим. Невже не впізнали? (О. Довженко); - Хіба ж ми за день усіх перевеземо? - засумнівався шустрий манилівець (Григорій Тютюнник); Глянь на пташки небесні у повітрі! Чи ж їм не добре там? (Леся Українка); - За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори? (І. Нечуй-Левицький); - Справді? - здивовано звела брови Ясногорська. - Тільки один-єдиний раз? На все життя? (О. Гончар).

Словник фразеологізмів

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

хіба́ (ті́льки) па́льці обли́же, ірон. Нічого не дістанеться або дуже мало дістанеться чого-небудь комусь. — Нехай буде шість відер [горілки], бо як лиш три, то багачі вперед розхапають, а бідний хіба пальці оближе (Л. Мартович).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

ті́льки (хіба́, лиш) пташи́ного молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь має абсолютно все (про повний достаток, заможне життя). В одній [кімнаті] золота було стільки, що лиш посередині зосталася вузька доріжка, в другій — одежі, у третій — хліба, муки — всього, що треба. Лиш пташиного молока нема (Казки Буковини..); Дехто в цей час на порядний костюм не може стягтися, а тобі тільки пташиного молока не вистачає (Д. Ткач); Живу я в дуже милої, дуже доброї старшої челяднички, керівнички майстерні панни Місі, де мені хіба пташиного молока бракує (Ірина Вільде).

ті́льки (хіба́, лиш) пташи́ного молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь має абсолютно все (про повний достаток, заможне життя). В одній [кімнаті] золота було стільки, що лиш посередині зосталася вузька доріжка, в другій — одежі, у третій — хліба, муки — всього, що треба. Лиш пташиного молока нема (Казки Буковини..); Дехто в цей час на порядний костюм не може стягтися, а тобі тільки пташиного молока не вистачає (Д. Ткач); Живу я в дуже милої, дуже доброї старшої челяднички, керівнички майстерні панни Місі, де мені хіба пташиного молока бракує (Ірина Вільде).

ті́льки (хіба́, лиш) пташи́ного молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь має абсолютно все (про повний достаток, заможне життя). В одній [кімнаті] золота було стільки, що лиш посередині зосталася вузька доріжка, в другій — одежі, у третій — хліба, муки — всього, що треба. Лиш пташиного молока нема (Казки Буковини..); Дехто в цей час на порядний костюм не може стягтися, а тобі тільки пташиного молока не вистачає (Д. Ткач); Живу я в дуже милої, дуже доброї старшої челяднички, керівнички майстерні панни Місі, де мені хіба пташиного молока бракує (Ірина Вільде).

хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Хтось залишиться таким, як є, не стане кращим; ніщо не змінить когось. Михайло спохмурнів. “Ні, таки цього Івана, мабуть, хіба що могила виправить(Ю. Збанацький); — Ні, його, мабуть, тільки могила виправить,— зітхнув Цигай (Я. Баш). горба́того [лише́] моги́ла ви́править (спра́вить, ви́простає). Люди дивились на таке життя [Чіпки] та хитали головами.— Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила виправить…(Панас Мирний); Ну ж і пришпарили йому.. Але боюсь, що горбатого могила справить (В. Речмедін); Ігор заходився визволяти зашкарублу батькову душу з прірви старечого песимізму. ..Ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою: ну, що, мовляв, я можу, коли горбатого лише могила випростає? (Ю. Шовкопляс). [горба́того] і моги́ла не ви́править (не спра́вить). Негідника, мабуть, і могила не виправить (З усн. мови); — Горбатого і могила не виправить,— похитала головою Кульбачиха (О. Іваненко); [Нечипір:] — Горбатого і могила не справить. ..Дівчача натура усюди однаковісінька (Г. Квітка-Основ’яненко).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

не шту́ка. Не вимагає великих зусиль, великої праці; не важко. — То не штука,— каже той,— Шити ми зуміємо (В. Самійленко); Не штука книжку видати ..— треба видати так, щоб книжка приносила дійсну користь нашій літературі (І. Огієнко); Кинути роботу — не штука. Та цього тільки й чекають підприємці,— до їх послуг скільки хочеш дешевих рук (П. Колесник). невели́ка шту́ка. Я вже наломився до їх бесіди. Невелика це штука, отже, привикнути треба (Л. Мартович). хіба́ шту́ка. Ну, та ми спочатку не дуже-то: хіба штука яких там троє-четверо верстов протягти. Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Г. Хоткевич).

хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Хтось залишиться таким, як є, не стане кращим; ніщо не змінить когось. Михайло спохмурнів. “Ні, таки цього Івана, мабуть, хіба що могила виправить(Ю. Збанацький); — Ні, його, мабуть, тільки могила виправить,— зітхнув Цигай (Я. Баш). горба́того [лише́] моги́ла ви́править (спра́вить, ви́простає). Люди дивились на таке життя [Чіпки] та хитали головами.— Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила виправить…(Панас Мирний); Ну ж і пришпарили йому.. Але боюсь, що горбатого могила справить (В. Речмедін); Ігор заходився визволяти зашкарублу батькову душу з прірви старечого песимізму. ..Ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою: ну, що, мовляв, я можу, коли горбатого лише могила випростає? (Ю. Шовкопляс). [горба́того] і моги́ла не ви́править (не спра́вить). Негідника, мабуть, і могила не виправить (З усн. мови); — Горбатого і могила не виправить,— похитала головою Кульбачиха (О. Іваненко); [Нечипір:] — Горбатого і могила не справить. ..Дівчача натура усюди однаковісінька (Г. Квітка-Основ’яненко).

язи́к не відпаде́ кому, у кого і без додатка, фам. Хто-небудь цілком може попросити, сказати про кого-, що-небудь, бо ніщо не загрожує йому і нічого не трапиться з ним. — Язик не відпаде, як замовиш слово про мене,— сказав хлопець (З усн. мови). хіба́ язи́к одпаде́. — Не діждуть [Чумаки], щоб я їх просив.— Так для мене ж, Миколо. Хіба тобі язик одпаде, як і попросиш раз у житті! — не вгавав Павло (В. Кучер).