БУ́ХНУТИСЯрозм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИрозм., БА́ХНУТИСЯрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕ́ХНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИрозм., ГРЮ́КНУТИСЯрозм., ГРЯ́КНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИрозм., ГУ́ПНУТИ, ГУНУ́ТИрозм., БАБА́ХНУТИСЯпідсил., розм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИпідсил. розм.,ТАРА́ХНУТИСЯ[ТРА́ХНУТИСЯ]підсил. розм.,ТОРО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИпідсил. розм.,ХРЯ́СНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИпідсил. розм.,ШЕЛЕ́ПНУТИдіал.,ШЕЛЕ́ПНУТИСЯдіал. - Недок.: бу́хатися, ба́хатися, ге́патися, ге́пати, гу́пати, хря́пати, хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); [Іван:] Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ’яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт - Гречка не вдержав - і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. 1. упа́сти.

I. УПА́СТИ[ВПА́СТИ] (втративши рівновагу, опору), ПА́СТИ, ПОВАЛИ́ТИСЯ, ЗВАЛИ́ТИСЯ, ПЕРЕКИ́НУТИСЯ, ПОКОТИ́ТИСЯ, БЕРКИ́ЦНУТИ[БЕРКИ́ЦЬНУТИ]розм., БЕРКИ́ЦНУТИСЯ[БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ]розм.,ПОЛЕТІ́ТИрозм.,ПОСУ́НУТИСЯрозм.,ЗАГУДІ́ТИ[ЗАГУСТИ́]розм.,ЛЯ́ПНУТИСЯрозм.,ХРЬО́ПНУТИрозм., ХРЬО́ПНУТИСЯрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИСЯрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИСЯрозм.,ГУ́ЦНУТИрозм.,ГУ́ЦНУТИСЯрозм.,БРИ́КНУТИдіал., РУ́НУТИ діал.; ПРОСТЯГТИ́СЯ, ПРОСТЯГНУ́ТИСЯ, РОЗТЯГТИ́СЯ, РОЗТЯГНУ́ТИСЯ (на весь зріст); ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ (перев. у воду). - Недок.: па́дати, вали́тися, перекида́тися, коти́тися, леті́ти, су́нутися, хрьопати, хряпати, хряскати, розтяга́тися, шубо́встати, шубо́встатися. Тимко упав у сніг (Григорій Тютюнник); - Витягли мене, і я відразу повалився на землю, мов неживий (І. Франко); Добалакались до того, що Карпо під стіл звалився (М. Коцюбинський); Галатин зупинився на кручі, ще крок ступити - й беркицьнешся вниз (Є. Гуцало); Вони.. ляпнулись у зелене баговиння рову (Ю. Смолич); Хлопці одразу замовкли, і хто де стояв - весело гуцнули на коліна (С. Васильченко); Утерся після оселедця Петро, гуцнувся на піл (А. Тесленко); Коні й корови ще здужають іти, а вівцям усе гірше. Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край (В. Кучер); На сходах так простягся [Миша], що не одразу встав (Леся Українка); Розтягтися на льоду; З розбігу Сахно шубовснула у самісіньку гущу колючого чагаря (Ю. Смолич); Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський). - Пор. I. бу́хнутися.