-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив хря́пнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хря́пнімо, хря́пнім
2 особа хря́пни хря́пніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хря́пну хря́пнемо, хря́пнем
2 особа хря́пнеш хря́пнете
3 особа хря́пне хря́пнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. хря́пнув хря́пнули
жін.р. хря́пнула
сер.р. хря́пнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хря́пнувши

Словник синонімів

БУ́ХНУТИкого-що і ким-чим, розм. (поставити, покласти що-небудь недбалим, різким рухом або впустити що-небудь з глухим звуком, шумом, гуркотом), ГЕ́ПНУТИрозм., ГРИ́МНУТИким-чим, розм., БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм., БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИ кого-що, підсил. розм., ХРЯ́ПНУТИким-чим, підсил. розм., ХРЬО́ПНУТИким-чим, підсил. розм.Йонька встиг по дорозі потрусити чужі ятері, бухнув у ночви мерзлу рибу (Григорій Тютюнник); Морозів Василь приніс у сіряку снігову бабу і гепнув її серед хати (К. Гордієнко); [Мирон:] Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли (О. Корнійчук); Марусяк скочив із посліднього каменя, брякнув бордюжком об землю (Г. Хоткевич); Артур хряпнув перед Софроном каскою (А. Хорунжий); - От вам і гостинець! Я ж казав, що нам більше не їздити до цієї панни, - крикнув погонич і хрьопнув гарбузом об землю (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. ки́нути.
БУ́ХНУТИСЯрозм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИрозм., БА́ХНУТИСЯрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕ́ХНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИрозм., ГРЮ́КНУТИСЯрозм., ГРЯ́КНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИрозм., ГУ́ПНУТИ, ГУНУ́ТИрозм., БАБА́ХНУТИСЯпідсил., розм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИпідсил. розм.,ТАРА́ХНУТИСЯ[ТРА́ХНУТИСЯ]підсил. розм.,ТОРО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИпідсил. розм.,ХРЯ́СНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИпідсил. розм.,ШЕЛЕ́ПНУТИдіал.,ШЕЛЕ́ПНУТИСЯдіал. - Недок.: бу́хатися, ба́хатися, ге́патися, ге́пати, гу́пати, хря́пати, хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); [Іван:] Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ’яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт - Гречка не вдержав - і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. 1. упа́сти.
I. УПА́СТИ[ВПА́СТИ] (втративши рівновагу, опору), ПА́СТИ, ПОВАЛИ́ТИСЯ, ЗВАЛИ́ТИСЯ, ПЕРЕКИ́НУТИСЯ, ПОКОТИ́ТИСЯ, БЕРКИ́ЦНУТИ[БЕРКИ́ЦЬНУТИ]розм., БЕРКИ́ЦНУТИСЯ[БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ]розм.,ПОЛЕТІ́ТИрозм.,ПОСУ́НУТИСЯрозм.,ЗАГУДІ́ТИ[ЗАГУСТИ́]розм.,ЛЯ́ПНУТИСЯрозм.,ХРЬО́ПНУТИрозм., ХРЬО́ПНУТИСЯрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИСЯрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИСЯрозм.,ГУ́ЦНУТИрозм.,ГУ́ЦНУТИСЯрозм.,БРИ́КНУТИдіал., РУ́НУТИ діал.; ПРОСТЯГТИ́СЯ, ПРОСТЯГНУ́ТИСЯ, РОЗТЯГТИ́СЯ, РОЗТЯГНУ́ТИСЯ (на весь зріст); ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ (перев. у воду). - Недок.: па́дати, вали́тися, перекида́тися, коти́тися, леті́ти, су́нутися, хрьопати, хряпати, хряскати, розтяга́тися, шубо́встати, шубо́встатися. Тимко упав у сніг (Григорій Тютюнник); - Витягли мене, і я відразу повалився на землю, мов неживий (І. Франко); Добалакались до того, що Карпо під стіл звалився (М. Коцюбинський); Галатин зупинився на кручі, ще крок ступити - й беркицьнешся вниз (Є. Гуцало); Вони.. ляпнулись у зелене баговиння рову (Ю. Смолич); Хлопці одразу замовкли, і хто де стояв - весело гуцнули на коліна (С. Васильченко); Утерся після оселедця Петро, гуцнувся на піл (А. Тесленко); Коні й корови ще здужають іти, а вівцям усе гірше. Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край (В. Кучер); На сходах так простягся [Миша], що не одразу встав (Леся Українка); Розтягтися на льоду; З розбігу Сахно шубовснула у самісіньку гущу колючого чагаря (Ю. Смолич); Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський). - Пор. I. бу́хнутися.
УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]у що, по чому, об що, чим (зробити удар по якомусь предмету, по чому-небудь), БА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИпідсил. розм., БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм., БУ́ХНУТИрозм., БА́ЦНУТИрозм., ГА́КНУТИрозм.; ГА́ХНУТИпідсил. розм., ЖА́ХНУТИпідсил. розм.,ГЕ́ПНУТИпідсил. розм., УГАТИ́ТИ[ВГАТИ́ТИ]підсил. розм., ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ] підсил. розм., ШВАРНУ́ТИрозм., ШВА́РКНУТИрозм., ШВАРКОНУ́ТИрозм., ШКВА́РКНУТИ[ШКВАРНУ́ТИ]розм. (з силою); ЛЯ́СНУТИ, ЛУ́СНУТИрозм., ДЗИ́ЗНУТИ[ДЗИ́ҐНУТИ]розм., СВИ́СНУТИрозм., ЦЮ́КНУТИрозм. (утворюючи при цьому дзвінкий, свистячий і т. ін. звук). Залізний болт з брязком ударив у віконницю (М. Коцюбинський); - З чого ж починати? - вдарив Денис по молодому дубкові сокирою (Григорій Тютюнник); Матрос вихопився і вмить опинився біля вихідних дверей. Він бахнув у них ногою - і вони тріснули надвоє (О. Досвітній); Бацне [учитель] школярською головою об дошку.. і, як грудку, викине хлопця в сіни (Д. Бедзик); Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (О. Бойченко); Не було замків перед Довбушевою силою. Він гахнув усім тілом, усією вагою в двері, й вони зіскочили з петель (Г. Хоткевич); Шкода моєї шапки: як угатить [жандарм] кольбою по шапці та й розпоре (Лесь Мартович); Аркадій підвівся, витяг з кишені пачку грошей і недбало ляснув паперами об стіл (О. Копиленко); Покуштує [Валя] малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево (С. Васильченко); Куля дзизнула в камінь (П. Загребельний); Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купі горшків, що сохли на лаві (І. Нечуй-Левицький); Цюкнув [Іван Ілліч] вістрям своєї залізної палиці об підлогу (Є. Гуцало). - Пор. 1. би́ти, 2. би́ти, 1. поби́ти.
УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИрозм., БУ́ХНУТИрозм., БА́ЦНУТИрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕБЕ́ХНУТИрозм., СТУ́КНУТИрозм., СТУСНУ́ТИрозм., СТУСОНУ́ТИпідсил.розм., ДЗИ́ЗНУТИ[ДЗИ́ҐНУТИ]розм., СВИ́СНУТИрозм., ВІДВА́ЖИТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм., СУНУ́ТИрозм., ДА́ТИпо чому, в що, фам., МАЗНУ́ТИфам., ЗМА́ЗАТИфам., ПРИПЕЧА́ТАТИ фам., ГА́КНУТИрозм., ГАГА́КНУТИ розм., ЗАГИЛИ́ТИрозм., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИрозм., НАВЕРНУ́ТИрозм., ПРОЇ́ХАТИСЯрозм., ХВИ́СНУТИ розм., ХВИ́СЬНУТИ розм., ХЛИСНУ́ТИ розм., ПРИГОСТИ́ТИрозм., БРЯ́ЗНУТИрозм., ЗАЦІДИ́ТИвульг., ЗАЇ́ХАТИвульг., ЗАТОПИ́ТИвульг., З’ЇЗДИТИвульг., УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]діал., УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]діал., МОЛОСНУ́ТИдіал., ТЕЛЕ́ХНУТИдіал., ВАЛЬНУ́ТИдіал., ГРЯ́НУТИдіал., ШЕМЕНУ́ТИдіал., ФРА́СНУТИдіал., ТРА́ХНУТИрозм., УГАТИ́ТИ[ВГАТИ́ТИ]розм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ] розм., УШКВА́РИТИ[ВШКВА́РИТИ]розм., УШПА́РИТИ[ВШПА́РИТИ]розм., ШКВАРНУ́ТИ[ШКВА́РКНУТИ] розм., УШКВАРНУ́ТИ[ВШКВАРНУ́ТИ]розм., ШАРНУ́ТИрозм., УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ] розм., ОГРІ́ТИрозм., УГРІ́ТИ, УРІЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], УЧЕСА́ТИ[ВЧЕСА́ТИ]розм., УЧИ́СТИТИ[ВЧИ́СТИТИ]розм., ЧЕСОНУ́ТИрозм., ДОВБОНУ́ТИрозм., СТРУГНУ́ТИрозм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм., МОРСНУ́ТИрозм., ЛУ́СНУТИфам., ДРИ́ЗНУТИфам., ДВИГНУ́ТИ[ДВИ́НУТИ]фам., ДВИГОНУ́ТИфам., ЛИГНУ́ТИвульг. (з великою силою); ПОТЯГНУ́ТИ[ПОТЯГТИ́]розм., ВИ́ТЯГНУТИ[ВИ́ТЯГТИ]розм., ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ОПЕРЕЗА́ТИрозм.,УПЕРЕЗА́ТИ[ВПЕРЕЗА́ТИ]розм., ПОЛОСНУ́ТИрозм., ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм., ОПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм., УПЕРІ́ЩИТИ[ВПЕРІ́ЩИТИ]підсил.розм.,УРЕПІ́ЖИТИ[ВРЕПІ́ЖИТИ]підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯ́СНУТИ, ПЛЕСНУ́ТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: - Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що [чоловік] бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); - Ох! ох! ох! - стогнав голова. - Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: - Не бризкайся, бо так і дзизну! - Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); - От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, - насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); [Тарас:] Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, - було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); - Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з’їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); - Отворіт, на милість Бога, отворіт! - закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав [благочинний] з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); - Якби таким [києм] хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів [дядько] мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); - Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); - Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк - беркиць у яр... (казка); - А може, то такий прийом новий, - Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий [наймит] оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив [чоловік] другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); [Настя:] Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); - Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). - Пор. 2. би́ти, 1. штовхну́ти.