-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив хрупоті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хрупоті́мо, хрупоті́м
2 особа хрупоти́ хрупоті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хрупоті́тиму хрупоті́тимемо, хрупоті́тимем
2 особа хрупоті́тимеш хрупоті́тимете
3 особа хрупоті́тиме хрупоті́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хрупочу́ хрупотимо́, хрупоти́м
2 особа хрупоти́ш хрупотите́
3 особа хрупоти́ть хрупотя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хрупотячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хрупоті́в хрупоті́ли
жін. р. хрупоті́ла
сер. р. хрупоті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хрупоті́вши

Словник синонімів

ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИрозм.,ХРУ́ПАТИрозм.,ХРУПОТІ́ТИпідсил. розм.,ХРУПОСТІ́ТИпідсил. розм.Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є. Гуцало); У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Панас Мирний); Поївши свіжих, добре засмажених бичків, які смачно хрумтіли на зубах, Вітя знову повернувся до батька (В. Собко); Коні лунко хрумкали овес й форкали від куряви (З. Тулуб); Кирилова конячина хрупає мляво солом’яну січку (П. Козланюк).