-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив хрумті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хрумті́мо, хрумті́м
2 особа хрумти́ хрумті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хрумті́тиму хрумті́тимемо, хрумті́тимем
2 особа хрумті́тимеш хрумті́тимете
3 особа хрумті́тиме хрумті́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хрумчу́ хрумтимо́, хрумти́м
2 особа хрумти́ш хрумтите́
3 особа хрумти́ть хрумтя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хрумтячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хрумті́в хрумті́ли
жін. р. хрумті́ла
сер. р. хрумті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хрумті́вши

Словник синонімів

ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИрозм.,ХРУ́ПАТИрозм.,ХРУПОТІ́ТИпідсил. розм.,ХРУПОСТІ́ТИпідсил. розм.Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є. Гуцало); У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Панас Мирний); Поївши свіжих, добре засмажених бичків, які смачно хрумтіли на зубах, Вітя знову повернувся до батька (В. Собко); Коні лунко хрумкали овес й форкали від куряви (З. Тулуб); Кирилова конячина хрупає мляво солом’яну січку (П. Козланюк).