-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив хру́мати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хру́маймо
2 особа хру́май хру́майте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хру́матиму хру́матимемо, хру́матимем
2 особа хру́матимеш хру́матимете
3 особа хру́матиме хру́матимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хру́маю хру́маємо, хру́маєм
2 особа хру́маєш хру́маєте
3 особа хру́має хру́мають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хру́маючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хру́мав хру́мали
жін. р. хру́мала
сер. р. хру́мало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хру́мавши

Словник синонімів

ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИрозм.,ХРУ́ПАТИрозм.,ХРУПОТІ́ТИпідсил. розм.,ХРУПОСТІ́ТИпідсил. розм.Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є. Гуцало); У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Панас Мирний); Поївши свіжих, добре засмажених бичків, які смачно хрумтіли на зубах, Вітя знову повернувся до батька (В. Собко); Коні лунко хрумкали овес й форкали від куряви (З. Тулуб); Кирилова конячина хрупає мляво солом’яну січку (П. Козланюк).