-1-
дієслово недоконаного виду
[безос.]

Словник відмінків

Інфінітив хоті́тися, хоті́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа хоті́тиметься  
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа хо́четься  
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
 
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.    
жін. р.  
сер. р. хоті́лося, хоті́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ЗАХОТІ́ТИСЯбезос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯрідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИрозм., СКОРТІ́ТИрозм., ПОКОРТІ́ТИрозм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯфам. (дуже захотітися). Йому захотілося поцілувати оті руки, на яких незручно, в безнадії відпочивала голова, за щось подякувати цій жінці (М. Стельмах); І враз риба втратила свій смак, охота до їжі одлетіла геть, і йому раптом схотілось покинути хату (М. Коцюбинський); - Тіточко, і сама не знаю, чого мені так забажалося до вас, так закортіло, так закортіло, наче заболіло! (Грицько Григоренко); Траплялося, що хтось з дітей хворів і їм забагалося картопляників (І. Чендей); Грицеві, котрий на Різдво не був дома, дуже забаглося піти до родини (О. Маковей); Цікавій Тодозі знов заманулось глянути на ті очі, що ріжуть, мов ножем (І. Нечуй-Левицький); Захтілось йому пити (С. Руданський); Ксані зажадалося свіжого повітря (О. Десняк); Закортіло вийти на палубу, стати проти вітру і притулитися плечем до мачти (Ю. Яновський); Катрі так скортіло зірвати квітку, притулити її до уст, віддати їй хоч крапельку своєї розбурханої весняними піснями ніжності (Ю. Мельничук); Мене покортіло чомусь-то побачити, де живуть вони (О. Кобилянська); Не сина з нею поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко). - Пор. хоті́тися.
ХОТІ́ТИСЯбезос., кому, чого, з інфін. і спол. щоб (про наявність бажання, охоти до чогось, потреби в чомусь), БАЖА́ТИСЯ, ЖАДА́ТИСЯпідсил.,ЖДА́ТИСЯпідсил.,ХТІ́ТИСЯрозм.,КОРТІ́ТИрозм.,БА́ГНУТИСЯдіал.,МАНИ́ТИСЯдіал.; ПІДМИВА́ТИпідсил.,ПІДКИДА́ТИпідсил. розм.,ПОРИВА́ТИпідсил. розм.,ПЕКТИ́підсил. розм. (кого, перев. із сл. аж, так і - про дуже сильне, нестримне бажання). [Петро:] Їсти хочеться, аж шкура болить (Панас Мирний); Бажалося незміряного щастя, того, про яке мріяли вечорами довірливо розквітлі очі дівчат (М. Стельмах); Заходила в Дем’янівку. Хоч і в стороні вона від дороги, та дуже жадалось мені побачити своїх господарів (Марко Вовчок); Тільки ж не так воно сталось, як ждалось (Ганна Барвінок); Дитині хтілось би побавитися з котом, що він під постіллю муркає (М. Коцюбинський); Кортить йому знати про тих давніх людей, що насипали ці кургани-могили в степах і ходили звідси в далекі походи (О. Гончар); - Тобі, чернеча душе, багнеться на вольную волю, а ти лишаєшся дурним монахом (О. Ільченко); І досі нам сниться, І досі маниться Блакитного того Дону Шоломом напиться (І. Франко); Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв на кобзі (М. Стельмах); Оленку так і підкидало побігти до них [дівчат], взятись за руки й самій заспівати разом з ними (В. Кучер); Петра Ткаченка поривало посваритися, але він втримав себе (С. Васильченко); Танцювати аж пече, а робота не втече (Л. Забашта). - Пор. захоті́тися.

Словник фразеологізмів

[І] на світ [бі́лий (Бо́жий)] не диви́вся б. Життя не миле, не хочеться жити від туги, горя і т. ін. Часом так погано, що й на світ не дивився б (М. Коцюбинський). на світ бі́лий не хо́четься диви́тись. У мене .. недугує жінка на нерви, то таке горе та клопіт, що іноді і на світ білий не хочеться дивитись! (Панас Мирний).

скі́льки хо́чеш (хоч, хо́четься). Вдосталь. Та не було, видно, ще ні в Антанти, ні в самого чорта таких снарядів, які могли б видовбати хлопців із схованої рідної землі, з портових підвалів та погребів! Бий, сади собі, скільки хочеш, коли снарядів не жалко! (О. Гончар); Пий, душе, скільки хоч, призволяйся усмак! А любив він гарненько поїсти… (П. Грабовський); — Дивуєтесь, може, чому мені така фантазія прийшла в голову? Ну, дивуйтеся собі скільки хочеться (Г. Хоткевич).

що хо́чеш (хоче́ться). Абсолютно все; усе без винятку. Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти, що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар).