хоруватий 1 значення

-1-
прикметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хорува́тий хорува́та хорува́те хорува́ті
родовий хорува́того хорува́тої хорува́того хорува́тих
давальний хорува́тому хорува́тій хорува́тому хорува́тим
знахідний хорува́тий, хорува́того хорува́ту хорува́те хорува́ті, хорува́тих
орудний хорува́тим хорува́тою хорува́тим хорува́тими
місцевий на/у хорува́тому, хорува́тім на/у хорува́тій на/у хорува́тому, хорува́тім на/у хорува́тих

Словник синонімів

ХВОРОБЛИ́ВИЙ (який легко піддається хворобам, часто хворіє), ХВОРОВИ́ТИЙ, БО́ЛІСНИЙ, СЛАБОВИ́ТИЙрозм., ХОРОБЛИ́ВИЙрозм., ХОРОВИ́ТИЙдіал., ХОРУВА́ТИЙдіал., БЕЗЗДОРО́ВНИЙ[БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ]діал.- Бабуся теж хотіла було їхати, та останнім часом щось вона хворобливою стала (Ю. Збанацький); Він - поет, отой карликуватий, схожий на старого хлопчика, хворовитий Касян (М. Рильський); Петер вітає мене надто засмучений і вигляд у нього болісний (П. Колесник); Зануда не любив своєї окатої, замлілої та слабовитої Сані (І. Нечуй-Левицький); Сидить, одхилившись на подушки, Люцілла, тоненьке, дуже хоровите дівча-підліток (Леся Українка); Так часто кривиться безздоровний хлопець над своїм дужим товаришем, і треба тілько дужому повернутися, щоб слабосильний знову перевернувся на покірного (Панас Мирний).