БЛИЗЬКИ́Й (про товариша, приятеля і т. ін.), ДО́БРИЙ, ХОРО́ШИЙ, ЩИ́РИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙпідсил., СЕРДЕ́ЧНИЙпідсил., ІНТИ́МНИЙпідсил. рідше; БЛИ́ЖНІЙзаст. (перев. при більшому ступені близькості). Тоді незнайомий представився: - Д-р Пастух, близький знайомий вашого батька (Ірина Вільде); І стали вони.. добрими сусідами (Панас Мирний); Він не мав у місті ніякого щирого приятеля (І. Франко); - Даю голову на відруб, що з ними [бійцями полку] нічого поганого не трапилось, - запевнив Павка Македон, оптиміст і вродливець, задушевний друг Козакова (О. Гончар); Він хороший хлопець, цей Август. Серед студентів не зустрічав Густав такого сердечного друга (А. Хижняк); Дора, а більше ще пан К., взяли собі нині за обов’язок опікуватися гарною дівчиною, хоч нею займались і інші дами й добродії з товариства, що були інтимніші знайомі її родичів, як двоє перші (О. Кобилянська); Приїхали у Любчики; ще тільки були там самі родичі у молодих та ближні приятелі (Марко Вовчок).

ГА́РНИЙ (про людину, її риси - який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ[УРОДЛИ́ВИЙ], ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк., ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк., ПРИГО́ЖИЙфольк., ЛО́ВКИЙрозм., КРАСОВИ́ТИЙрозм., БЛАГОЛІ́ПНИЙкнижн., заст.,ПРЕПОДО́БНИЙкнижн., заст.,СПОДО́БНИЙзаст.,ПОДО́БНИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.,ХО́СНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ШПЕ́ТНИЙдіал.,ХУПА́ВИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,ПРЕГА́РНИЙпідсил.,КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕЧУДО́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,МАЛЬО́ВАНИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів’я); [Гострохвостий:] Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); - Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко - як яблучко (Марко Вовчок); - Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко - серцю неспокій (прислів’я); Хто милий, той красен (прислів’я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жальже б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана - Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. - Яка в мене ловка мати, коли весела, - подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в’ються по плечах, щоки рум’яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий - Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ’яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); - Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам’яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).

ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. - який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк.,ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк.,ЛА́ДНИЙрозм.,ЛО́ВКИЙрозм.,КРАСОВИ́ТИЙрозм.,ФА́ЙНИЙдіал.,ША́ТНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм., ПРЕГА́РНИЙпідсил.,ПРЕЧУДО́ВНИЙпідсил.поет.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він [краєвид] літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко); - Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ’яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку - завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться [Габріель] з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом’янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників - вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом - були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).

ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ[УДА́ЛИЙ], ВДА́ТНИЙ[УДА́ТНИЙ], ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙрозм., ЛО́ВКИЙрозм., ЛА́ДНИЙрозм., ДОБРЯ́ЧИЙрозм., ПОРЯ́ДНИЙрозм., ЛЕ́ПСЬКИЙрозм., ВА́ЖНИЙрозм., ВАЖНЮ́ЩИЙпідсил. розм.,ДОБРЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДО́БРЕ́НЬКИЙрозм., ГОДЯ́ЩИЙрозм., ПРЕДО́БРИЙпідсил. розм.,ПРЕХОРО́ШИЙпідсил. розм.,ПРЕГА́РНИЙпідсил. розм.,НА СЛА́ВУрозм., БРА́ВИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.Од доброго коріння добрий і пагонець одійде; од доброго батька - добра й дитина (прислів’я); Хоч і риба потерушка, та хороша юшка (прислів’я); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця, - така гарна, колос у колос (Марко Вовчок); - Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] Бог навернув (Н. Кобринська); Як я йшов на вигнання, багато спалив я Навіть достойних пісень (переклад М. Зерова); Він з радістю відчув, що портрет виходить вдалий (З. Тулуб); Скільки вдатних афоризмів, високопоетичні образи та натхненний настрій "Апокаліпсиса" чарують людей і досі (Леся Українка); Село Новобугівка ніколи не мало пристойної школи (М. Стельмах); - Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (М. Зарудний); В рідний дім моряк приплине, Ясноокий, молодий, Воїн ловкий, хоч куди (М. Стельмах); - Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (І. Франко); [Кряж:] Добрячий кавалерист був колись Омелян Самопал.. (М. Зарудний); Меблі порядні, з першого погляду видно, що роблені на замовлення (Ірина Вільде); А той Білий та був собі козарлюга лепський (збірник "Легенди та перекази"); [Печериця:] А нуте, давайте: "Ой чук-брик! з рогом бик!" Важна пісня! (Панас Мирний); - Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (З. Тулуб); Дай, думаю, пошию штани шкіряні..Добренні вийшли, на завидки всім (О. Гончар); - Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти (Б. Грінченко); Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Г. Квітка-Основ’яненко); Люде обоє прехороші! Нікому не можна ганьби дати (Ганна Барвінок); Настрій складався прегарний (Ю. Яновський); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Л. Дмитерко); Є і пиво, і мед бравий, і ренського вволю (Л. Глібов); Тепер іскажу вам, ґазди мої славні, що й весна буде файна, ..зорі так приповідають (Г. Хоткевич). - Пор. непога́ний.

ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙрозм., ДОСВІДНИ́Йзаст., СПОКУ́ШЕНИЙзаст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙрозм., БИ́ТИЙрозм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙрозм ., часто зі сл. птах, птиця, горобець, ОБМЕ́ТАНИЙрозм. (перев. про людину з великим життєвим досвідом); УЧЕ́НИЙ[ВЧЕ́НИЙ]розм., НА́ВЧЕНИЙрозм., ПРО́ВЧЕНИЙрозм. (який здобув досвід ціною втрат, покарання тощо); ДО́БРИЙ, ХОРО́ШИЙ, ГРА́МОТНИЙ, ВПРА́ВНИЙ, ЗНА́ЮЧИЙ, ПРАКТИКО́ВАНИЙрозм. (про фахівця); ОБСТРІ́ЛЯНИЙ (який набув бойового досвіду). Русевич, звичайно, досвідчений, знаючий інженер (Ю. Шовкопляс); Сержант Палійчук був старий і дійшлий розвідник (Ю. Смолич); Тодозя стала коло п’яльців і почала затикати основу. В проворної досвідної козачки діло пішло гаразд (І. Нечуй-Левицький); Остання дія.. вразила навіть найспокушеніших любителів музики (О. Іваненко); В артіль взяли його охоче, - Бувалих, - кажуть, - треба нам (С. Воскрекасенко); Він знає місця, офіцер тертий, дечому навчений. Може, й нам, старим, підкаже яке слово (Ю. Бедзик); Сташка була досить бита, щоб не помітити, що зацікавлення Бронка досить поверхове (Ірина Вільде); Сидір - дядько стріляний, ляканий, бачив смаленого вовка! (М. Рудь); Шенчик - бувала, обметана.. людина, сторожка, хитра й лукава (І. Кочерга); - Ох, хлопче, - предостерігали його учені дворові, - говори, та не договорися (Панас Мирний); Не вчений, так провчений (приказка); Жайсак і Тайжан приборкували скакунів. Вони мали великий досвід і були винятково добрими їздцями (З. Тулуб); Тепер я іноді зустрічаю колишніх своїх учнів.. Я питаю їх - чи був я хорошим учителем? Кажуть - був не стільки хорошим учителем, як хорошим вихователем (О. Довженко); З півночі повернувся він.. грамотним, з чималим досвідом підпільника (М. Стельмах); Кінь одразу відчув на собі вправного вершника (А. Шиян); - Роботи з нього ніякої, а ще до того - злодій. У Львові практикований (І. Франко); Він сподобався обстріляним артилеристам хлоп’ячою безпосередністю й щирістю (Л. Первомайський).

ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ[ВТІШЛИВИЙ], УТІ́ШНИЙ[ВТІ́ШНИЙ], УГО́ДНИЙ[ВГО́ДНИЙ]заст.,БЛА́ГОСНИЙ заст.,ОХВІ́ТНИЙ діал.;ДОЛА́ДНИЙ (перев. про спів, музику тощо). Маруся замовкла і задумалась: їй.. не бажалось зачіпати в своїй душі смутну нотку в такий веселий, приємний час, поруч з милим (І. Нечуй-Левицький); [Яків:] Більше нічого не скажеш? [Мар’яна:] А що тобі сказати? [Яків:] Слово хороше (М. Зарудний); Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле (прислів’я); Уранці їхали, грудьми Повітря приязне впивали (М. Рильський); Славний вийшов сніданок у нас на пісочку між морем, що хлюпа під самі ноги, і боком барки!.. (М. Коцюбинський); Після напруження, після буйного льоту думок, цей спокій здався дівчині таким відрадним і бажаним (О. Донченко); Спать не можу й бачу сни: Десь немов садок розкішний, В нім квіток рядок утішний, В тихім сяєві весни (І. Франко); - Правду казав сват:.. На мою дитину не зажалієтесь, каже. Я годував її, щоб вона і Богові, й людям угодна була (А. Тесленко); Змусила [мелодія] море затамувати ритмічний подих прибою і завмерти в благосній дрімоті (О. Левада); Охвітна розмова; Зі шляху обізвалася неголосна доладна пісня (М. Стельмах). - Пор. 1. ні́жний.

ПРИЄМНИЙ (про людину, її обличчя, поведінку тощо - який подобається, викликає симпатію), МИ́ЛИЙ, СЛА́ВНИЙ, ХОРО́ШИЙ, МИЛОВИ́ДИЙ, МИЛОВИ́ДНИЙ, СИМПАТИ́ЧНИЙ, НІЧОГЕ́НЬКИЙрозм.,МИЛОЛИ́ЦИЙрозм.Досить приємне для ока поєднання: пшеничне волосся, теплі карі очі (О. Забужко); Вона молодесенька, люба та мила, з ясними очима, з веселим серцем (Марко Вовчок); - Які ви щасливі! - обізвалась Тетяна Степанівна: - маєте таку славну наймичку (М. Коцюбинський); Звісно, коли хто котру любить, то й дума, що вона і усім така хороша і люб’язна здається, як і йому (Г. Квітка-Основ’яненко); У хаті біля столу в кирзових чоботях стоїть висока миловида жінка середніх років (М. Стельмах); Вигонистий, з миловидним обличчям візник подивився на діда, як на знайомого (Є. Гуцало); Головку дівчини не можна було назвать дуже красивою, ..вся вона була більше симпатична, ніж гарна (Олена Пчілка); Хай він запам’ятає її якщо й не красунею, то таки ж нічогенькою! (О. Гончар); Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці (І. Котляревський). - Пор. 1. лю́бий, 1. прива́бливий.

ПРИХИ́ЛЬНИЙдо кого (який підтримує, захищає когось, стоїть на чиємусь боці, виявляє увагу до когось), УВА́ЖНИЙ, ХОРО́ШИЙперед ким, з ким, до кого.Такі усі добрі, прихильні, увічливі до мене, аж тепліше на серці робиться (С. Васильченко); Вона сувора і, здається, сухувата. Але уважна, сердечна, мов рідна мати (А. Хижняк); - Любить [Оксен] хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми не спасувати (Григорій Тютюнник).