-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хоро́ший хоро́ша хоро́ше хоро́ші
родовий хоро́шого хоро́шої хоро́шого хоро́ших
давальний хоро́шому хоро́шій хоро́шому хоро́шим
знахідний хоро́ший, хоро́шого хоро́шу хоро́ше хоро́ші, хоро́ших
орудний хоро́шим хоро́шою хоро́шим хоро́шими
місцевий на/у хоро́шому, хоро́шім на/у хоро́шій на/у хоро́шому, хоро́шім на/у хоро́ших

Словник синонімів

БЛИЗЬКИ́Й (про товариша, приятеля і т. ін.), ДО́БРИЙ, ХОРО́ШИЙ, ЩИ́РИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙпідсил., СЕРДЕ́ЧНИЙпідсил., ІНТИ́МНИЙпідсил. рідше; БЛИ́ЖНІЙзаст. (перев. при більшому ступені близькості). Тоді незнайомий представився: - Д-р Пастух, близький знайомий вашого батька (Ірина Вільде); І стали вони.. добрими сусідами (Панас Мирний); Він не мав у місті ніякого щирого приятеля (І. Франко); - Даю голову на відруб, що з ними [бійцями полку] нічого поганого не трапилось, - запевнив Павка Македон, оптиміст і вродливець, задушевний друг Козакова (О. Гончар); Він хороший хлопець, цей Август. Серед студентів не зустрічав Густав такого сердечного друга (А. Хижняк); Дора, а більше ще пан К., взяли собі нині за обов’язок опікуватися гарною дівчиною, хоч нею займались і інші дами й добродії з товариства, що були інтимніші знайомі її родичів, як двоє перші (О. Кобилянська); Приїхали у Любчики; ще тільки були там самі родичі у молодих та ближні приятелі (Марко Вовчок).
ГА́РНИЙ (про людину, її риси - який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ[УРОДЛИ́ВИЙ], ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк., ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк., ПРИГО́ЖИЙфольк., ЛО́ВКИЙрозм., КРАСОВИ́ТИЙрозм., БЛАГОЛІ́ПНИЙкнижн., заст.,ПРЕПОДО́БНИЙкнижн., заст.,СПОДО́БНИЙзаст.,ПОДО́БНИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.,ХО́СНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ШПЕ́ТНИЙдіал.,ХУПА́ВИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,ПРЕГА́РНИЙпідсил.,КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕЧУДО́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,МАЛЬО́ВАНИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів’я); [Гострохвостий:] Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); - Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко - як яблучко (Марко Вовчок); - Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко - серцю неспокій (прислів’я); Хто милий, той красен (прислів’я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жальже б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана - Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. - Яка в мене ловка мати, коли весела, - подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в’ються по плечах, щоки рум’яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий - Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ’яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); - Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам’яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).
ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. - який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк.,ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк.,ЛА́ДНИЙрозм.,ЛО́ВКИЙрозм.,КРАСОВИ́ТИЙрозм.,ФА́ЙНИЙдіал.,ША́ТНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм., ПРЕГА́РНИЙпідсил.,ПРЕЧУДО́ВНИЙпідсил.поет.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він [краєвид] літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко); - Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ’яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку - завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться [Габріель] з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом’янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників - вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом - були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).
ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ[УДА́ЛИЙ], ВДА́ТНИЙ[УДА́ТНИЙ], ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙрозм., ЛО́ВКИЙрозм., ЛА́ДНИЙрозм., ДОБРЯ́ЧИЙрозм., ПОРЯ́ДНИЙрозм., ЛЕ́ПСЬКИЙрозм., ВА́ЖНИЙрозм., ВАЖНЮ́ЩИЙпідсил. розм.,ДОБРЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДО́БРЕ́НЬКИЙрозм., ГОДЯ́ЩИЙрозм., ПРЕДО́БРИЙпідсил. розм.,ПРЕХОРО́ШИЙпідсил. розм.,ПРЕГА́РНИЙпідсил. розм.,НА СЛА́ВУрозм., БРА́ВИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.Од доброго коріння добрий і пагонець одійде; од доброго батька - добра й дитина (прислів’я); Хоч і риба потерушка, та хороша юшка (прислів’я); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця, - така гарна, колос у колос (Марко Вовчок); - Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] Бог навернув (Н. Кобринська); Як я йшов на вигнання, багато спалив я Навіть достойних пісень (переклад М. Зерова); Він з радістю відчув, що портрет виходить вдалий (З. Тулуб); Скільки вдатних афоризмів, високопоетичні образи та натхненний настрій "Апокаліпсиса" чарують людей і досі (Леся Українка); Село Новобугівка ніколи не мало пристойної школи (М. Стельмах); - Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (М. Зарудний); В рідний дім моряк приплине, Ясноокий, молодий, Воїн ловкий, хоч куди (М. Стельмах); - Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (І. Франко); [Кряж:] Добрячий кавалерист був колись Омелян Самопал.. (М. Зарудний); Меблі порядні, з першого погляду видно, що роблені на замовлення (Ірина Вільде); А той Білий та був собі козарлюга лепський (збірник "Легенди та перекази"); [Печериця:] А нуте, давайте: "Ой чук-брик! з рогом бик!" Важна пісня! (Панас Мирний); - Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (З. Тулуб); Дай, думаю, пошию штани шкіряні..Добренні вийшли, на завидки всім (О. Гончар); - Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти (Б. Грінченко); Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Г. Квітка-Основ’яненко); Люде обоє прехороші! Нікому не можна ганьби дати (Ганна Барвінок); Настрій складався прегарний (Ю. Яновський); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Л. Дмитерко); Є і пиво, і мед бравий, і ренського вволю (Л. Глібов); Тепер іскажу вам, ґазди мої славні, що й весна буде файна, ..зорі так приповідають (Г. Хоткевич). - Пор. непога́ний.
ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙрозм., ДОСВІДНИ́Йзаст., СПОКУ́ШЕНИЙзаст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙрозм., БИ́ТИЙрозм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙрозм ., часто зі сл. птах, птиця, горобець, ОБМЕ́ТАНИЙрозм. (перев. про людину з великим життєвим досвідом); УЧЕ́НИЙ[ВЧЕ́НИЙ]розм., НА́ВЧЕНИЙрозм., ПРО́ВЧЕНИЙрозм. (який здобув досвід ціною втрат, покарання тощо); ДО́БРИЙ, ХОРО́ШИЙ, ГРА́МОТНИЙ, ВПРА́ВНИЙ, ЗНА́ЮЧИЙ, ПРАКТИКО́ВАНИЙрозм. (про фахівця); ОБСТРІ́ЛЯНИЙ (який набув бойового досвіду). Русевич, звичайно, досвідчений, знаючий інженер (Ю. Шовкопляс); Сержант Палійчук був старий і дійшлий розвідник (Ю. Смолич); Тодозя стала коло п’яльців і почала затикати основу. В проворної досвідної козачки діло пішло гаразд (І. Нечуй-Левицький); Остання дія.. вразила навіть найспокушеніших любителів музики (О. Іваненко); В артіль взяли його охоче, - Бувалих, - кажуть, - треба нам (С. Воскрекасенко); Він знає місця, офіцер тертий, дечому навчений. Може, й нам, старим, підкаже яке слово (Ю. Бедзик); Сташка була досить бита, щоб не помітити, що зацікавлення Бронка досить поверхове (Ірина Вільде); Сидір - дядько стріляний, ляканий, бачив смаленого вовка! (М. Рудь); Шенчик - бувала, обметана.. людина, сторожка, хитра й лукава (І. Кочерга); - Ох, хлопче, - предостерігали його учені дворові, - говори, та не договорися (Панас Мирний); Не вчений, так провчений (приказка); Жайсак і Тайжан приборкували скакунів. Вони мали великий досвід і були винятково добрими їздцями (З. Тулуб); Тепер я іноді зустрічаю колишніх своїх учнів.. Я питаю їх - чи був я хорошим учителем? Кажуть - був не стільки хорошим учителем, як хорошим вихователем (О. Довженко); З півночі повернувся він.. грамотним, з чималим досвідом підпільника (М. Стельмах); Кінь одразу відчув на собі вправного вершника (А. Шиян); - Роботи з нього ніякої, а ще до того - злодій. У Львові практикований (І. Франко); Він сподобався обстріляним артилеристам хлоп’ячою безпосередністю й щирістю (Л. Первомайський).
ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ[ВТІШЛИВИЙ], УТІ́ШНИЙ[ВТІ́ШНИЙ], УГО́ДНИЙ[ВГО́ДНИЙ]заст.,БЛА́ГОСНИЙ заст.,ОХВІ́ТНИЙ діал.;ДОЛА́ДНИЙ (перев. про спів, музику тощо). Маруся замовкла і задумалась: їй.. не бажалось зачіпати в своїй душі смутну нотку в такий веселий, приємний час, поруч з милим (І. Нечуй-Левицький); [Яків:] Більше нічого не скажеш? [Мар’яна:] А що тобі сказати? [Яків:] Слово хороше (М. Зарудний); Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле (прислів’я); Уранці їхали, грудьми Повітря приязне впивали (М. Рильський); Славний вийшов сніданок у нас на пісочку між морем, що хлюпа під самі ноги, і боком барки!.. (М. Коцюбинський); Після напруження, після буйного льоту думок, цей спокій здався дівчині таким відрадним і бажаним (О. Донченко); Спать не можу й бачу сни: Десь немов садок розкішний, В нім квіток рядок утішний, В тихім сяєві весни (І. Франко); - Правду казав сват:.. На мою дитину не зажалієтесь, каже. Я годував її, щоб вона і Богові, й людям угодна була (А. Тесленко); Змусила [мелодія] море затамувати ритмічний подих прибою і завмерти в благосній дрімоті (О. Левада); Охвітна розмова; Зі шляху обізвалася неголосна доладна пісня (М. Стельмах). - Пор. 1. ні́жний.
ПРИЄМНИЙ (про людину, її обличчя, поведінку тощо - який подобається, викликає симпатію), МИ́ЛИЙ, СЛА́ВНИЙ, ХОРО́ШИЙ, МИЛОВИ́ДИЙ, МИЛОВИ́ДНИЙ, СИМПАТИ́ЧНИЙ, НІЧОГЕ́НЬКИЙрозм.,МИЛОЛИ́ЦИЙрозм.Досить приємне для ока поєднання: пшеничне волосся, теплі карі очі (О. Забужко); Вона молодесенька, люба та мила, з ясними очима, з веселим серцем (Марко Вовчок); - Які ви щасливі! - обізвалась Тетяна Степанівна: - маєте таку славну наймичку (М. Коцюбинський); Звісно, коли хто котру любить, то й дума, що вона і усім така хороша і люб’язна здається, як і йому (Г. Квітка-Основ’яненко); У хаті біля столу в кирзових чоботях стоїть висока миловида жінка середніх років (М. Стельмах); Вигонистий, з миловидним обличчям візник подивився на діда, як на знайомого (Є. Гуцало); Головку дівчини не можна було назвать дуже красивою, ..вся вона була більше симпатична, ніж гарна (Олена Пчілка); Хай він запам’ятає її якщо й не красунею, то таки ж нічогенькою! (О. Гончар); Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці (І. Котляревський). - Пор. 1. лю́бий, 1. прива́бливий.
ПРИХИ́ЛЬНИЙдо кого (який підтримує, захищає когось, стоїть на чиємусь боці, виявляє увагу до когось), УВА́ЖНИЙ, ХОРО́ШИЙперед ким, з ким, до кого.Такі усі добрі, прихильні, увічливі до мене, аж тепліше на серці робиться (С. Васильченко); Вона сувора і, здається, сухувата. Але уважна, сердечна, мов рідна мати (А. Хижняк); - Любить [Оксен] хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми не спасувати (Григорій Тютюнник).

Словник антонімів

ДОБРИЙ ЗЛИЙ
Який доброзичливо, чуйно, прихильно ставиться до інших, (про людей) хороший, лагідний, добрячий, душевний, сердечний. Який має почуття злоби до інших, (про людей) недобрий, лихий, злобний, (у вищій мірі) злющий, жорстокий.
Добрий, а, е ~  злий, а, е батько, вигляд, вовк, водій, голос, дівчина, дочка, жінка, невістка, погляд, серце, син, хлопець. Добрізлі люди, очі. Добрийзлий від народження, від природи, з натури, до дітей, до дружини, до людей, до тварин, до чоловіка; з людьми, з учнями. Бути, виростати, здаватися, ставати, уважатися добримзлим. (Не) вельми, винятково, досить, (не)дуже, мабуть добрийзлийУ знач. ім.: Добрезле: Не робити нічого доброгозлого.
Нема того злого, щоб не вийшло на добре. Не балакай на себе ні доброго, бо не повірять,- ні злого, бо подумають ще гірше. Доброго не бійся, а поганого не роби. Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати. Добре довго пам’ятається, а лихе ще довше. На добрій землі хліб сіють, а на погану гній возять (Народні прислів’я). Чи то лихий, чи добрий знак, що він до гри узявся (Леся Українка).  Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди - Добрі, ласкаві й злі (В. Симоненко).   Що їх веде - і доброго, і злого (Л. Костенко). Воно [життя] могло бути і кращим, але могло бути і гіршим (М. Стельмах).
Добріти ~зліти, добрішати ~злішати; добрий ~лихий, хороший ~недобрий //злющий, добрячий ~злющий, душевний ~злобний //жорстокий Пор. ще: ДОБРО ~ ЗЛО, ДОБРЕ ~ ЗЛЕ

Словник фразеологізмів

за три о́гляди, зі сл. придба́ти, роздобу́тися, купи́ти і т. ін., несхв. Шляхом крадіжки; укравши. за о́гляди три хоро́ші. На кобилу роздобувся .. не за гроші, За огляди три хороші (І. Манжура).