-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний хода́  
родовий ходи́  
давальний ході́  
знахідний ходу́  
орудний ходо́ю  
місцевий на/у ході́  
кличний ходо́*  

Словник синонімів

I. МАРШ (музичний твір у чіткому ритмі), ХОДА́діал.Над нами має скорботними крильми Шопенів марш, крізь мідь злетівши строгу (М. Рильський); Стоїть [справник] та свистить - якусь жовнірську ходу висвищує (Марко Вовчок).
ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО, НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО, НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО, ТИ́ХО, СТИ́ХА, РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА[СПРОКВО́ЛУ], ПОКВО́ЛОМ, ПО́ВА́ГОМ, З ПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО, ПО-ЧЕРЕПА́ШОМУрозм.,НЕКВА́ПОМрозм., ХОДО́Юрозм., СТУПО́Юрозм.,ПОВО́ЛЕНЬКИрозм., ПОТИХЕ́НЬКУ[ПОТИХЕ́НЬКО]розм., ПОТИХЕ́НЬКУ-ПОМАЛЕ́НЬКУрозм., ПОМАЛЕ́НЬКУ[ПОМАНЕНЬКУ]розм., ПОМА́ЛУ-МА́ЛУрозм., ПОТРО́ХУрозм., ДЛЯ́ВОрозм., ЛІНИ́ВОрозм., ЛЕДА́ЧОрозм., ПОСУВОМрозм., СПОВА́ГОМрозм., СПОКВО́ЛУ[СПОКВОЛЯ́]розм., СПРОВОЛО́КАрозм., ЛЕ́ЛЬОМ-ПОЛЕ́ЛЬОМдіал.; АДА́ЖІО, АНДА́НТЕ (про темп виконання музичних творів). Хлопчаки заглядали В обличчя людини, Яка йшла у задумі Повільно До них (М. Нагнибіда); Вася.. поволі поверта голову до слухачів (В. Винниченко); Звільна пройшла вона по камері, супроводжувана захопленими поглядами подруг (Ю. Збанацький); Співучі протяжні тони проймали гаряче, душне повітря..: якось нешвидко, з протягом, навіть дляво та ліниво снувались вони в духоті (І. Нечуй-Левицький); Паліїха почала читать нескоро, протяжно (Д. Мордовець); Він неспішно, весь у полоні потривожених споминів, зняв з вогню казанок (А. Хорунжий); Біля багаття порядкував він. Робив усе неквапливо, вміло (Ю. Мушкетик); З другого поверху неквапно сходив чоловік з пухкою папкою в руці (Ю. Мартич); Чудово було тут, на Дніпрі. Широко, на кілька верстов, розметнувся він, спокійно плинучи під сонцем до моря (О. Гончар); Тихо плинула Воронеж-ріка (О. Довженко); "Чортове колесо" стиха, сонливо якось прокручується навколо осі (В. Яворівський); Інженер говорив довго і розтягнуто (В. Кучер); Ребро погано заживало, в грудях грали пищики, сила прибувала мляво (І. Багряний); Помалу їдь, а дальше заїдеш (прислів’я); Він спроквола знімає рушницю, ставить до стіни (М. Олійник); Тут саме Іустин із келії покволом вийде - у клобуці, у рясі (П. Тичина); Ведмідь біг, доки не втомився, і тоді пішов повагом (В. Гжицький); - Я? - сказав він вкінці з проволоком. - А ви відки до мене з тою просьбою приходите? (І. Франко); В легкім диму Висів вітряк і обертався злегка (В. Мисик); Андрій схилився над цеберкою біля мисника і вмивався довго, загайно (І. Стеценко); Поїзд рушив. Насилу-силу, і так увесь перегін потім плазував по-черепашому (А. Головко); Брайко повернувся з приймальні, неквапом пройшов на своє місце (П. Загребельний); Ухопив [Микола] за клямку і став поволеньки відчиняти двері (Лесь Мартович); Мина [Кармель] село Лани вже так потихеньку, начеб недужого віз (Марко Вовчок); Іди помаленьку, доженеш стареньку (прислів’я); Як час минувсь - і не змигнувсь - Лицяння - женихання... Тепер помалу-малу йде - Нема мого кохання! (переклад М. Лукаша); - А як тебе, малеча, крутити, потроху чи з вітром? - спитався, підводячись, Юрій (М. Стельмах); Хмарка ліниво повзе, купаючися в сонці (Г. Хоткевич); Двоє погоничів ледачо пленталися за валкою (О. Досвітній); Гості посувом наближались до столу і, мов незграбні, ласі комахи, обсідали стільці (Ірина Вільде); Антосьо сповагом подибав здовж селом до матері (А. Свидницький); [Фауст:] З бухт затишних Випливає гроно пишних, Величавих лебедів. Плинуть лагідно, спокволу (переклад М. Лукаша); А вранці, ввечері, вночі в завданий час довго й спроволока гудить заводський гудок (М. Хвильовий). - Пор. 1. пові́льний.
ПРОГРЕ́С (розвиток по висхідній лінії; перехід від нижчого рівня до вищого), ПО́СТУП, ПІДНЕ́СЕННЯ, ХОДА́уроч., ПОСТУПУВА́ННЯзаст.Тільки тепер склались остаточно й допевнились і думки передових людей XVIІІ ст. про природний неупинний поступ громадський наперед - прогрес (М. Драгоманов); Нема тих сил, народе, Щоб ходу твою спинить! (М. Рильський); Історичне поступування людства.
ХОДА́ (манера ходити), СТУПА́, КРОК, ХІД, ПО́СТУПперев. з означ.,ПОХОДА́розм.,ПОХІ́Дрозм.,ТУПА́розм.,СТУПНЯ́діал.- Не ліз би ти в провожаті, Денисе, - неприязно обізвалася Уляна.. Той мовчки, як би не чуючи, що каже стара, пішов лугом розвалькуватою ходою (Григорій Тютюнник); - Він відрізняє здалека ступу ведмедя від ходи людини (В. Гжицький); Я почув, як від дверей хтось поспішав легкими нечутними кроками (Л. Смілянський); Він поцілував жінку й дітей і повільним, нетвердим ходом пішов далі гостинцем (І. Франко); В тихім повітрячка чистого лескоті Все мені поступ твій милий вчувається (П. Грабовський); Йшли [паничі] модною походою, ступаючи на п’яти, розхитуючись і здійнявши плечі вгору (Леся Українка); Ой мій милий, милесенький, житній колосочку, Не познала по походу, як по голосочку (пісня); Його кінь вороний тупою своєю обуджував людей (Марко Вовчок); Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Панас Мирний).
ШВИ́ДКІСТЬ (руху, переміщення, поширення чогось і т. ін.), СТРІ́МКІСТЬ, БИСТРОТА́, ХІД, ХОДА́, ПОГІ́Нрозм., СКО́РІСТЬ, ТЕМП (дії, процесу, виконання чогось тощо). Довелося рекорд із бігу ставити: таку швидкість розвинули [сапери], пустившись у лозняки, що олень міг би позаздрити... (О. Гончар); Гітлерівці приголомшені, оглушені стрімкістю нашого натиску (О. Левада); З бистротою лані кинулася [Єлена] в хату (Г. Хоткевич); Вітром попутним ісповнив вітрила Нептун-мореплавець, Ходу надав кораблям і проніс повз плеса підступні (переклад М. Зерова); Спочатку воно [авто] сунулося поволі, але чимдалі шофер наддавав ходи (О. Десняк); Сани неслися шаленим погоном (І. Микитенко); Якась сила вас проймає, легкість та скорість бадьорить (Панас Мирний); Накидав [Шевченко] на папері тендітну постать Кульжан,.. насолоджуючись шаленим темпом роботи і весь палаючи творчою радістю (З. Тулуб).