ховати 2

-1-
дієслово недоконаного виду
(поміщати щось, когось в таємному місці; покриваючи, робити кого-, що-небудь невидимим або непомітним; здійснювати обряд похорону)

Словник відмінків

Інфінітив хова́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хова́ймо
2 особа хова́й хова́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хова́тиму хова́тимемо, хова́тимем
2 особа хова́тимеш хова́тимете
3 особа хова́тиме хова́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хова́ю хова́ємо, хова́єм
2 особа хова́єш хова́єте
3 особа хова́є хова́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хова́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хова́в хова́ли
жін. р. хова́ла
сер. р. хова́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хова́вши

Словник синонімів

МІСТИ́ТИ (мати в собі, в своєму складі), ВКЛЮЧА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ[ОБНІМА́ТИ], ОХО́ПЛЮВАТИ, ХОВА́ТИ (щось зовні непомітне). - Док.: вмісти́ти[умісти́ти], включи́ти, обійня́ти, обня́ти, охопи́ти. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Д. Ткач); Знову серед козаків пішли чутки, що буде складатися реєстр. Хто оповідав, що число реєстровців обійматиме шістдесят тисяч, а хто твердив, що всього двадцять тисяч (Н. Рибак); Мальовниче прекрасне Поділля.. охоплює собою дві області - Вінницьку і Хмельницьку (І. Цюпа); Достеменно відомо, що морське дно ховає величезні поклади корисних копалин (з журналу).
ПРИХО́ВУВАТИщо (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯз чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯз чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯз чим, УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИрідше, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯз чим, СКРИВА́ТИрозм., КРИ́ТИрозм., ПІДФАРБО́ВУВАТИрозм., ПІДЛАКО́ВУВАТИрозм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИщо, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИщо, про що,ПОМО́ВКУВАТИпро що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИрозм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИрозм., ПРИДУ́ШУВАТИрозм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИкого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯчим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти[втаї́ти], притаї́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тисядіал.скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).
ПРИХО́ВУВАТИ (робити щось менш помітним, не зовсім виразним), ХОВА́ТИ, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, СКРАДА́ТИ, СКРИВА́ТИ розм., ПІДКРАША́ТИрозм. - Док.: приховати, схова́ти, захова́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, скри́ти, підкра́си́ти. Буйна зелень хоч трохи.. приховувала од людських очей страшенні людські злидні (А. Головко); Матрос знову зневажливо свище. Але цей свист - чуєте? - має в собі мало певності. Він ховає страх і тамує дрижу (Ю. Яновський); Густий дубовий ліс по лівім боці Зборова.. цілком заховував і забезпечував підхід і зосередження козацької кінноти (Я. Качура); Не спали й повстанці, зайшли вони, збоку забігли, зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока. Ну-те, держіться, ляхи, забувайте назад всі дороги! (П. Тичина); Погано пошита перкалева сукенка не укривала оцупкуватої фігури (М. Коцюбинський); Цю противну машкару багатозначності і глибокодумності на обличчі, що прикривала порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати (М. Стельмах); Небозвід видався тісним і, немов величезний капелюх, насунений на чоло, змінював, маскував фізіономію міста (І. Франко); Спадали вечірні сутінки, які скрадали силуети вершників (П. Панч); А на плечах мав поводар З олтаря покров барвистий, Що служив за плащ у нього І скривав ножі й пістолі (переклад Лесі Українки).
ТАЇ́ТИ (перев. зі сл. в собі - мати, містити в собі щось зовні непомітне або ще не виявлене), КРИ́ТИ[В СОБІ́], ХОВА́ТИ, ВИХОВУВАТИ, ВИХОВУВАТИСЯ. Нетлінним ввійшло "Слово о полку Ігоревім" в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув’ядної краси поетичні образи, бо вчить нас любити Вітчизну і її синів (М. Рильський); Віками текла вода в цих берегах, і ніхто не думав, що вона таїть в собі таку силу (В. Кучер); Боїться [Храпков] тим внутрішнім острахом, який криє в собі підсвідоме визнання пересічності своєї особи в порівнянні з Мухтаровим (І. Ле); Небо завжди манило його. Манило не тим, що бачив, а таїною, яку ховало в собі (Ю. Мушкетик).
ХОВА́ТИщо, кого (поміщати що-небудь у таємному місці, надавати комусь таємний притулок), ЗАХО́ВУВАТИрідше; ПРИХО́ВУВАТИ (перев. предмети); ПЕРЕХО́ВУВАТИ, ВИХО́ВУВАТИрідше, СХОРОНЯ́ТИ, УКРИВА́ТИ, СКРИВА́ТИрозм.,ХОРОНИ́ТИрозм. (протягом якогось часу); ХОВА́ТИСЯз чим (класти щось так, щоб інші не знайшли). - Док.: схова́ти, захова́ти, прихова́ти, перехова́ти, ви́ховати, схорони́ти, укри́ти, скри́ти, захорони́ти. Сестра зжалилась, вийняла з скрині тридцять карбованців, останні гроші, які вона про чорний день ховала від свого недбалого чоловіка, оддала братові (Панас Мирний); [Віганд (розлютивсь):] А ти краще від поліції знаєш, котрий ткач злодій, та по скільки починків вовни щотижня приховує (Леся Українка); Його мати, вдовиця, славна була з того, що сидячи зовсім на одшибі, в хатинці під лісом, уміла дуже зручно переховувати товаришів свого сина в критичну хвилину (Г. Хоткевич); Моя матінко..!Де тебе виховати з зими да на літечко? (Ганна Барвінок); Тихо-тихо. Тільки булькає десь перепел, немов поливає пшениці, що дали йому прибуток і схоронили гніздо із його перепілкою та перепелятами (О. Сизоненко); В гущині непроглядній, в западині скель прямовисних Судна свої укриває [Еней] (переклад М. Зерова); Всі кинулись до своїх хат аби хоронити своє добро в ліси (І. Франко); - Іди, іди, мій сину. Ліс тебе більше захоронить, як я (А. Турчинська); У хвилини просвітлення Черниш потай узяв її [гранату].. і заховав під себе. Він ховався з нею, як злодій, щоб не побачив Блаженко (О. Гончар).

Словник антонімів

ЗНАХОДИТИ ХОВАТИ
Намагатися знайти, виявити кого-, що-н. Класти що-н. в таємному місці, щоб ніхто не міг знайти.
Знаходити ~  ховати книгу, пальто, портфель, речі; вдома, в стодолі, в хаті, надворі; вчора, минулого тижня, завжди, постійно; зі злоби, з помсти, навмисне, спеціально. Намагатися, прагнути, старатися, хотіти знайти ~  сховати.
Далеко сховавши, ближче знайдеш (Народне прислів’я).
Знайдений ~схований, знаходження ~ховання Пор. ще: ЗНАХОДИТИ ~ ГУБИТИ

Словник фразеологізмів

пра́вди ні́чого (ні́де) хова́ти / схова́ти. Дійсно, справді, звичайно. Та й правди нічого ховать, Нігде [ніде] нема Марусі рівні (Є. Гребінка); Батько завсігди [завжди] казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитися. Ніде правди сховати, мені не дуже це подобалось (Б. Грінченко).

пра́вди ні́чого (ні́де) хова́ти / схова́ти. Дійсно, справді, звичайно. Та й правди нічого ховать, Нігде [ніде] нема Марусі рівні (Є. Гребінка); Батько завсігди [завжди] казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитися. Ніде правди сховати, мені не дуже це подобалось (Б. Грінченко).

хова́ти го́лову в пісо́к. Уникати небезпеки або удавати, ніби її немає. — Ти, Леоніде, .. од небезпеки ховаєш голову в пісок (А. Головко); [Макаров:] Я не ховаю голову в пісок і дивлюся небезпеці просто в вічі (О. Левада).

хова́ти / схова́ти (захова́ти і т. ін.) кінці́ в во́ду. Знищувати докази чого-небудь; не залишати ніяких ознак, слідів злочину, негідного вчинку. — Мені поперед усього треба людей розумних,.. кованих на всі чотири ноги, розумієш?.. Щоб уміли робити моїм іменем .. і ховати кінці в воду (І. Франко); Шубан якось боком од нього.. Дениса Петровича це непокоїть. Невже донюхується, собацюга? Все-таки важко ховати йому кінці в воду (Д. Прилюк); Багато не дадуть, бо не доведуть багато, він і сам уже призабув, скільки усього за тридцять літ, умів кінці ховати у воду (В. Дрозд); — Бачите, я цілком одверто говорю з вами. Зрештою, коли б навіть тепер подох один-два,— можна було би поховати кінці в воду. Але ж бо їх вісімнадцять, і всі загрожують масовим самогубством (Г. Хоткевич). пусти́ти кінці́ в во́ду. — Треба тут пустити кінці в воду (М. Стельмах).

хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) від кого і без додатка. Відвертатися, не дивитися на кого-небудь від сорому, ніяковості, незадоволення тощо. [Никандер:] То ти хочеш, щоб і я з громади випав, а батькові блудним сином став, щоб поза кутками огинався, од брата очі ховав?.. Ні, вже годі! (М. Куліш); Аж назустріч їм ще двоє школярів, років по шістнадцять, а може, й по сімнадцять. За руки взялися .. Забачивши старших, пустилися, пішли порізно, нахиливши низенько голови, очі ховають… (Григір Тютюнник); — Так я, люди, кажу? — непевно обернувся [Пилип Таранюк] до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (М. Стельмах); Я на тебе моргаю, а ти сховав свої очі, неначе загорнув їх у ту книжку (І. Нечуй-Левицький).

хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) від кого і без додатка. Відвертатися, не дивитися на кого-небудь від сорому, ніяковості, незадоволення тощо. [Никандер:] То ти хочеш, щоб і я з громади випав, а батькові блудним сином став, щоб поза кутками огинався, од брата очі ховав?.. Ні, вже годі! (М. Куліш); Аж назустріч їм ще двоє школярів, років по шістнадцять, а може, й по сімнадцять. За руки взялися .. Забачивши старших, пустилися, пішли порізно, нахиливши низенько голови, очі ховають… (Григір Тютюнник); — Так я, люди, кажу? — непевно обернувся [Пилип Таранюк] до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (М. Стельмах); Я на тебе моргаю, а ти сховав свої очі, неначе загорнув їх у ту книжку (І. Нечуй-Левицький).

-2-
дієслово недоконаного виду
(виховувати) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив хова́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хова́ймо
2 особа хова́й хова́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хова́тиму хова́тимемо, хова́тимем
2 особа хова́тимеш хова́тимете
3 особа хова́тиме хова́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хова́ю хова́ємо, хова́єм
2 особа хова́єш хова́єте
3 особа хова́є хова́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хова́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хова́в хова́ли
жін. р. хова́ла
сер. р. хова́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хова́вши

Словник синонімів

МІСТИ́ТИ (мати в собі, в своєму складі), ВКЛЮЧА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ[ОБНІМА́ТИ], ОХО́ПЛЮВАТИ, ХОВА́ТИ (щось зовні непомітне). - Док.: вмісти́ти[умісти́ти], включи́ти, обійня́ти, обня́ти, охопи́ти. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Д. Ткач); Знову серед козаків пішли чутки, що буде складатися реєстр. Хто оповідав, що число реєстровців обійматиме шістдесят тисяч, а хто твердив, що всього двадцять тисяч (Н. Рибак); Мальовниче прекрасне Поділля.. охоплює собою дві області - Вінницьку і Хмельницьку (І. Цюпа); Достеменно відомо, що морське дно ховає величезні поклади корисних копалин (з журналу).
ПРИХО́ВУВАТИщо (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯз чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯз чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯз чим, УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИрідше, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯз чим, СКРИВА́ТИрозм., КРИ́ТИрозм., ПІДФАРБО́ВУВАТИрозм., ПІДЛАКО́ВУВАТИрозм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИщо, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИщо, про що,ПОМО́ВКУВАТИпро що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИрозм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИрозм., ПРИДУ́ШУВАТИрозм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИкого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯчим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти[втаї́ти], притаї́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тисядіал.скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).
ПРИХО́ВУВАТИ (робити щось менш помітним, не зовсім виразним), ХОВА́ТИ, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, СКРАДА́ТИ, СКРИВА́ТИ розм., ПІДКРАША́ТИрозм. - Док.: приховати, схова́ти, захова́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, скри́ти, підкра́си́ти. Буйна зелень хоч трохи.. приховувала од людських очей страшенні людські злидні (А. Головко); Матрос знову зневажливо свище. Але цей свист - чуєте? - має в собі мало певності. Він ховає страх і тамує дрижу (Ю. Яновський); Густий дубовий ліс по лівім боці Зборова.. цілком заховував і забезпечував підхід і зосередження козацької кінноти (Я. Качура); Не спали й повстанці, зайшли вони, збоку забігли, зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока. Ну-те, держіться, ляхи, забувайте назад всі дороги! (П. Тичина); Погано пошита перкалева сукенка не укривала оцупкуватої фігури (М. Коцюбинський); Цю противну машкару багатозначності і глибокодумності на обличчі, що прикривала порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати (М. Стельмах); Небозвід видався тісним і, немов величезний капелюх, насунений на чоло, змінював, маскував фізіономію міста (І. Франко); Спадали вечірні сутінки, які скрадали силуети вершників (П. Панч); А на плечах мав поводар З олтаря покров барвистий, Що служив за плащ у нього І скривав ножі й пістолі (переклад Лесі Українки).
ТАЇ́ТИ (перев. зі сл. в собі - мати, містити в собі щось зовні непомітне або ще не виявлене), КРИ́ТИ[В СОБІ́], ХОВА́ТИ, ВИХОВУВАТИ, ВИХОВУВАТИСЯ. Нетлінним ввійшло "Слово о полку Ігоревім" в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув’ядної краси поетичні образи, бо вчить нас любити Вітчизну і її синів (М. Рильський); Віками текла вода в цих берегах, і ніхто не думав, що вона таїть в собі таку силу (В. Кучер); Боїться [Храпков] тим внутрішнім острахом, який криє в собі підсвідоме визнання пересічності своєї особи в порівнянні з Мухтаровим (І. Ле); Небо завжди манило його. Манило не тим, що бачив, а таїною, яку ховало в собі (Ю. Мушкетик).
ХОВА́ТИщо, кого (поміщати що-небудь у таємному місці, надавати комусь таємний притулок), ЗАХО́ВУВАТИрідше; ПРИХО́ВУВАТИ (перев. предмети); ПЕРЕХО́ВУВАТИ, ВИХО́ВУВАТИрідше, СХОРОНЯ́ТИ, УКРИВА́ТИ, СКРИВА́ТИрозм.,ХОРОНИ́ТИрозм. (протягом якогось часу); ХОВА́ТИСЯз чим (класти щось так, щоб інші не знайшли). - Док.: схова́ти, захова́ти, прихова́ти, перехова́ти, ви́ховати, схорони́ти, укри́ти, скри́ти, захорони́ти. Сестра зжалилась, вийняла з скрині тридцять карбованців, останні гроші, які вона про чорний день ховала від свого недбалого чоловіка, оддала братові (Панас Мирний); [Віганд (розлютивсь):] А ти краще від поліції знаєш, котрий ткач злодій, та по скільки починків вовни щотижня приховує (Леся Українка); Його мати, вдовиця, славна була з того, що сидячи зовсім на одшибі, в хатинці під лісом, уміла дуже зручно переховувати товаришів свого сина в критичну хвилину (Г. Хоткевич); Моя матінко..!Де тебе виховати з зими да на літечко? (Ганна Барвінок); Тихо-тихо. Тільки булькає десь перепел, немов поливає пшениці, що дали йому прибуток і схоронили гніздо із його перепілкою та перепелятами (О. Сизоненко); В гущині непроглядній, в западині скель прямовисних Судна свої укриває [Еней] (переклад М. Зерова); Всі кинулись до своїх хат аби хоронити своє добро в ліси (І. Франко); - Іди, іди, мій сину. Ліс тебе більше захоронить, як я (А. Турчинська); У хвилини просвітлення Черниш потай узяв її [гранату].. і заховав під себе. Він ховався з нею, як злодій, щоб не побачив Блаженко (О. Гончар).

Словник антонімів

ЗНАХОДИТИ ХОВАТИ
Намагатися знайти, виявити кого-, що-н. Класти що-н. в таємному місці, щоб ніхто не міг знайти.
Знаходити ~  ховати книгу, пальто, портфель, речі; вдома, в стодолі, в хаті, надворі; вчора, минулого тижня, завжди, постійно; зі злоби, з помсти, навмисне, спеціально. Намагатися, прагнути, старатися, хотіти знайти ~  сховати.
Далеко сховавши, ближче знайдеш (Народне прислів’я).
Знайдений ~схований, знаходження ~ховання Пор. ще: ЗНАХОДИТИ ~ ГУБИТИ

Словник фразеологізмів

пра́вди ні́чого (ні́де) хова́ти / схова́ти. Дійсно, справді, звичайно. Та й правди нічого ховать, Нігде [ніде] нема Марусі рівні (Є. Гребінка); Батько завсігди [завжди] казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитися. Ніде правди сховати, мені не дуже це подобалось (Б. Грінченко).

пра́вди ні́чого (ні́де) хова́ти / схова́ти. Дійсно, справді, звичайно. Та й правди нічого ховать, Нігде [ніде] нема Марусі рівні (Є. Гребінка); Батько завсігди [завжди] казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитися. Ніде правди сховати, мені не дуже це подобалось (Б. Грінченко).

хова́ти го́лову в пісо́к. Уникати небезпеки або удавати, ніби її немає. — Ти, Леоніде, .. од небезпеки ховаєш голову в пісок (А. Головко); [Макаров:] Я не ховаю голову в пісок і дивлюся небезпеці просто в вічі (О. Левада).

хова́ти / схова́ти (захова́ти і т. ін.) кінці́ в во́ду. Знищувати докази чого-небудь; не залишати ніяких ознак, слідів злочину, негідного вчинку. — Мені поперед усього треба людей розумних,.. кованих на всі чотири ноги, розумієш?.. Щоб уміли робити моїм іменем .. і ховати кінці в воду (І. Франко); Шубан якось боком од нього.. Дениса Петровича це непокоїть. Невже донюхується, собацюга? Все-таки важко ховати йому кінці в воду (Д. Прилюк); Багато не дадуть, бо не доведуть багато, він і сам уже призабув, скільки усього за тридцять літ, умів кінці ховати у воду (В. Дрозд); — Бачите, я цілком одверто говорю з вами. Зрештою, коли б навіть тепер подох один-два,— можна було би поховати кінці в воду. Але ж бо їх вісімнадцять, і всі загрожують масовим самогубством (Г. Хоткевич). пусти́ти кінці́ в во́ду. — Треба тут пустити кінці в воду (М. Стельмах).

хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) від кого і без додатка. Відвертатися, не дивитися на кого-небудь від сорому, ніяковості, незадоволення тощо. [Никандер:] То ти хочеш, щоб і я з громади випав, а батькові блудним сином став, щоб поза кутками огинався, од брата очі ховав?.. Ні, вже годі! (М. Куліш); Аж назустріч їм ще двоє школярів, років по шістнадцять, а може, й по сімнадцять. За руки взялися .. Забачивши старших, пустилися, пішли порізно, нахиливши низенько голови, очі ховають… (Григір Тютюнник); — Так я, люди, кажу? — непевно обернувся [Пилип Таранюк] до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (М. Стельмах); Я на тебе моргаю, а ти сховав свої очі, неначе загорнув їх у ту книжку (І. Нечуй-Левицький).

хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) від кого і без додатка. Відвертатися, не дивитися на кого-небудь від сорому, ніяковості, незадоволення тощо. [Никандер:] То ти хочеш, щоб і я з громади випав, а батькові блудним сином став, щоб поза кутками огинався, од брата очі ховав?.. Ні, вже годі! (М. Куліш); Аж назустріч їм ще двоє школярів, років по шістнадцять, а може, й по сімнадцять. За руки взялися .. Забачивши старших, пустилися, пішли порізно, нахиливши низенько голови, очі ховають… (Григір Тютюнник); — Так я, люди, кажу? — непевно обернувся [Пилип Таранюк] до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (М. Стельмах); Я на тебе моргаю, а ти сховав свої очі, неначе загорнув їх у ту книжку (І. Нечуй-Левицький).

Словник відмінків

Інфінітив хова́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хова́ймо
2 особа хова́й хова́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хова́тиму хова́тимемо, хова́тимем
2 особа хова́тимеш хова́тимете
3 особа хова́тиме хова́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хова́ю хова́ємо, хова́єм
2 особа хова́єш хова́єте
3 особа хова́є хова́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хова́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хова́в хова́ли
жін. р. хова́ла
сер. р. хова́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хова́вши

Словник синонімів

ХОВА́ТИ (закопувати в землю померлого), ХОРОНИ́ТИ, ПОГРЕБА́ТИзаст. - Док.: похова́ти, схова́ти, похорони́ти, схорони́ти, погребти́. - Королівно, ясна панно, тяжко буде вам дивитись, як мене ховати будуть простим звичаєм, непишно (Леся Українка); В обідню пору вдарили в дзвін по мертвому. (Саме сьогодні третій день Устинові, хоронити сьогодні) (А. Головко); Не вихваляти Цезаря прийшов я, А погребати (П. Куліш).