ПОХНЮ́ПИТИСЯрозм. (від сорому, поганого настрою, смутку схилити голову, спрямувати погляд додолу), ПОНУ́РИТИСЯ, ПОСУ́ПИТИСЯ, НАХНЮ́ПИТИСЯрозм.,УХНЮ́ПИТИСЯдіал. - Недок.: хню́питися, похню́плюватисярідшепону́рюватися, су́питися, нахню́плюватися. За Сергієм вийшла й Варвара Олексіївна. Важко похнюпившись, вона перебирала в голові сьогоднішні події (Г. Епік); Пішов Антосьо, понурився: чи з гори вбитись, чи в воді втопитись? (А. Свидницький); Посупившись, вернулась наньмичка у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ’яненко); Бабенко нахнюпився, перекинув волосся з потилиці на лоб, відвернувся (М. Руденко); По такій гадці стало Іванові омпно. Він ухнюпився, замовк, як води в рот набрав (Лесь Мартович).