ЗБУ́ДЖЕНИЙприкм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙпідсил.,РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙпідсил.,НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙпідсил.,ОП’ЯНІ́ЛИЙвід чого,підсил.,СП’ЯНІ́ЛИЙвід чого,підсил.,П’Я́НИЙвід чого,підсил.,ХМІЛЬНИ́Йвід чого,підсил.; РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУ́РКАНИЙрозм.,ПОРУ́ШЕНИЙдіал. (перев. про натовп і т. ін.). - Бачив, як нас зустрічала Словакія? З дзвонами, квітами, з відкритою душею!.. Черниш замовк, збуджений, розпалений (О. Гончар); 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова схвильованому Тарасові було вручено відпускну (П. Колесник); Благеньке плаття.. не могло захистити дівчину від холоду, але, розгарячена і збуджена, вона його не почувала (С. Добровольський); Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (М. Коцюбинський); - А, ти вже тут! Що ж - не вдалось утекти? - вищирився до нього з невимовною злістю хмільний од перемоги Матюха (А. Головко); Дзеленчав дзвоник, але розбурханий натовп не вщухав. У повітрі підводились кулаки, злобно блискали очі (А. Шиян); Громада стояла німа, глибоко порушена (М. Коцюбинський). - Пор. 1. безтя́мний, занепоко́єний.

П’Я́НИЙ (який перебуває у стані сп’яніння), НЕТВЕРЕ́ЗИЙ, ХМІЛЬНИ́Й, ЗАХМЕ́ЛЕНИЙ, ЗАХМЕЛІ́ЛИЙ, ПІДПИ́ЛИЙ, ПІДПИ́ТИЙ, ПІДНАПИ́ЛИЙ, СП’ЯНІ́ЛИЙ, НАПИ́ТИЙрозм.,ПІДХМЕ́ЛЕНИЙрозм.,НАЛИ́ГАНИЙвульг. (який дійшов до стану сп’яніння). П’яний Потоцький посварився на неї пальцем і заточився (І. Нечуй-Левицький); - Та годі, дочко, годі! Хіба ж ти не бачиш, що він нетверезий? - обізвалась мати (І. Нечуй-Левицький); - Спробуйте все-таки підпоїти Танюшкіна, відкрийтесь, що ви соціаліст, може, він хмільний і пробовкнеться... (Ф. Бурлака); Мені, добре захмеленому, здавалося, що лежу на верхніх нарах у бараку (Р. Іваничук); Захмеліла Жозефіна, не чекаючи чергового тосту, налила собі в чарку горілки (А. Хижняк); На порозі хати виріс підпилий Левко (І. Драч); А в іншім кутку підпитий опасистий пан Ястшембський, староста козинський, ладився показати старопольську штуку (Г. Хоткевич); Поснулі, розкинуті постаті сп’янілих погромників тулилися скрізь серед цього розгардіяшу і руїн (Ю. Смолич); Незабаром Іван побачив стрічу ворожих родів. Вони вже вертали з храму, тато був трохи напитий (М. Коцюбинський); - Я гадаю так: випив, то й помовч, ..не смій співать налиганий (О. Ільченко).

П’ЯНКИ́Й (про напій - який приводить у стан сп’яніння), ХМІЛЬНИ́Й, П’Я́НИЙ, П’ЯНЛИ́ВИЙрідше,П’ЯНЮ́ЧИЙрідше.Перед нами ситі страви й запашне вино п’янке (М. Терещенко); Прозора шклянка кришталева, Вино, червоне і хмільне... (М. Рильський); Ще по панських дворах вони позвикали в горілці киснути, її п’яним хмелем підсолоджувати своє гірке життя (Панас Мирний); - Закупаю весь мед, бо добрий вельми і п’янливий (П. Загребельний).

П’ЯНКИ́Й (про запахи, рослини і т. ін. - який викликає стан, схожий на сп’яніння), ХМІЛЬНИ́Й, П’ЯНЛИ́ВИЙ, П’ЯНЮ́ЧИЙ, П’Я́НИЙ, ЗАДУ́РЛИВИЙ, МЛО́СНИЙ, ЧАДНИ́Й, НАРКОТИ́ЧНИЙ. П’янкі випари конвалії, дикої м’яти, васильків, полину та чебрецю змішувалися в якийсь дивний букет пахощів, що паморочив голову (С. Добровольський); Зрідка перестукують краплинами верби, їхні зітлілі дупла дихають хмільною прілістю (М. Стельмах); З лісів повіяли п’янливі пахощі (В. Кучер); І я вже чую шелест хвої, П’янючі запахи сосни (І. Нехода); Жарко дихає материнка, п’яним духом дише деревій (С. Васильченко); В яру світили світляки, слалися задурливі пахощі бузини (К. Гордієнко); Цвіт пахучої липи повіяв млосним духом (В. Кучер); Із степу долинав у хутір теплий душок розпареної землі, змішаної із чадним запахом торішніх полинів (Григорій Тютюнник).