хміль 1

-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний хміль  
родовий хме́лю  
давальний хме́лю, хме́леві  
знахідний хміль  
орудний хме́лем  
місцевий на/у хме́лі, хме́лю  
кличний хме́лю*  

Словник синонімів

ЗБУ́ДЖЕННЯ (стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ННЯ, ПАЛпідсил.,ОП’ЯНІ́ННЯпідсил.,СП’ЯНІ́ННЯпідсил.,ХМІЛЬчого, підсил.,ГАРЯ́ЧКАпідсил. розм., ПОДРА́ЗНЕННЯдіал.;АФЕ́КТ (дуже велике, але короткочасне збудження). Цього вечора Андрій допізна бродив по руднику, безцільно, просто так, від глибокого збудження (О. Гуреїв); Павло чує ті слова-заклики, ловить блискавиці-іскри і загоряється якимсь дивним палом (Д. Прилюк); Не можна воїнові зупинятися. Він у строю. І хай бурунить у ньому і клекоче поезії хміль, хай проситься в пісню, червоноармієць повинен іти, затиснувши суворо уста (Ю. Збанацький); Видко було, як подразнення їх [людей] росте з кожним днем (Г. Хоткевич). - Пор. за́пал, неспо́кій, 1. хвилюва́ння.
СП’ЯНІ́ННЯ (стан після п’янких, алкогольних напоїв), ПЕРЕПІ́Й, ПЕРЕПИТТЯ́, ХМІЛЬ, ПОХМІ́ЛЛЯ (погане самопочуття після пияцтва). Втома і легке сп’яніння все дужче налягали на нього, і часом він дрімав, опустивши повіддя (Григорій Тютюнник); Не обійшлося б тут без бою, Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не заліз (І. Котляревський); Морозне повітря трохи розвіяло його хміль (З. Тулуб); Згага пекла його свічкою; похмілля його мучило (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

ви́вітрити хміль з голови́ чиєї, кого. 1. Зробити кого-небудь зовсім тверезим; протверезити. Звістка про те, що вони пролітають над прикарпатськими лісами — його рідною стихією — одразу вивітрила хміль з його голови (З газети).

2. Спонукати кого-небудь реально сприймати, оцінювати дійсність, не вигадуючи чогось нездійсненного. — А я мислю, що мусимо прийняти рішення і вивітрити хміль з голови Нерчина (Н. Рибак).

хміль бро́дить у голові́ чиїй, кого. Хто-небудь п’яний, сп’янів. З аркадянами веселився [Евандр], Над варенухою трудився, І хміль в їх головах бродив (І. Котляревський).

хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (вилітає, виві́трюється і т. ін.) з голови́ у кого, кого, чиєї. Хто-небудь дуже швидко протверезився, став тверезим. — Ти хто такий?! — Хміль вилетів з голови старости, і він з острахом поглянув на Лавріна. — Хто ти такий? (М. Стельмах); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (М. Чабанівський); — З клубу йшли хлопці й дівчата, танцювали й співали. Радісно Новий рік зустрічали. З досади в мене з голови і хміль вискочив (О. Ковінька); — Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (М. Стельмах); За обідом чарка ходила кругом столів, од одного краю до другого, й поки вона доходила на старе місце, хміль вилітав з голови гостей (І. Нечуй-Левицький).

хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (вилітає, виві́трюється і т. ін.) з голови́ у кого, кого, чиєї. Хто-небудь дуже швидко протверезився, став тверезим. — Ти хто такий?! — Хміль вилетів з голови старости, і він з острахом поглянув на Лавріна. — Хто ти такий? (М. Стельмах); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (М. Чабанівський); — З клубу йшли хлопці й дівчата, танцювали й співали. Радісно Новий рік зустрічали. З досади в мене з голови і хміль вискочив (О. Ковінька); — Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (М. Стельмах); За обідом чарка ходила кругом столів, од одного краю до другого, й поки вона доходила на старе місце, хміль вилітав з голови гостей (І. Нечуй-Левицький).

хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (вилітає, виві́трюється і т. ін.) з голови́ у кого, кого, чиєї. Хто-небудь дуже швидко протверезився, став тверезим. — Ти хто такий?! — Хміль вилетів з голови старости, і він з острахом поглянув на Лавріна. — Хто ти такий? (М. Стельмах); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (М. Чабанівський); — З клубу йшли хлопці й дівчата, танцювали й співали. Радісно Новий рік зустрічали. З досади в мене з голови і хміль вискочив (О. Ковінька); — Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (М. Стельмах); За обідом чарка ходила кругом столів, од одного краю до другого, й поки вона доходила на старе місце, хміль вилітав з голови гостей (І. Нечуй-Левицький).

хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (вилітає, виві́трюється і т. ін.) з голови́ у кого, кого, чиєї. Хто-небудь дуже швидко протверезився, став тверезим. — Ти хто такий?! — Хміль вилетів з голови старости, і він з острахом поглянув на Лавріна. — Хто ти такий? (М. Стельмах); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (М. Чабанівський); — З клубу йшли хлопці й дівчата, танцювали й співали. Радісно Новий рік зустрічали. З досади в мене з голови і хміль вискочив (О. Ковінька); — Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (М. Стельмах); За обідом чарка ходила кругом столів, од одного краю до другого, й поки вона доходила на старе місце, хміль вилітав з голови гостей (І. Нечуй-Левицький).

хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (вилітає, виві́трюється і т. ін.) з голови́ у кого, кого, чиєї. Хто-небудь дуже швидко протверезився, став тверезим. — Ти хто такий?! — Хміль вилетів з голови старости, і він з острахом поглянув на Лавріна. — Хто ти такий? (М. Стельмах); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (М. Чабанівський); — З клубу йшли хлопці й дівчата, танцювали й співали. Радісно Новий рік зустрічали. З досади в мене з голови і хміль вискочив (О. Ковінька); — Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (М. Стельмах); За обідом чарка ходила кругом столів, од одного краю до другого, й поки вона доходила на старе місце, хміль вилітав з голови гостей (І. Нечуй-Левицький).

хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (вилітає, виві́трюється і т. ін.) з голови́ у кого, кого, чиєї. Хто-небудь дуже швидко протверезився, став тверезим. — Ти хто такий?! — Хміль вилетів з голови старости, і він з острахом поглянув на Лавріна. — Хто ти такий? (М. Стельмах); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (М. Чабанівський); — З клубу йшли хлопці й дівчата, танцювали й співали. Радісно Новий рік зустрічали. З досади в мене з голови і хміль вискочив (О. Ковінька); — Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (М. Стельмах); За обідом чарка ходила кругом столів, од одного краю до другого, й поки вона доходила на старе місце, хміль вилітав з голови гостей (І. Нечуй-Левицький).

хміль розбира́є / розібра́в кого. Хто-небудь починає п’яніти. Він дивився та сміявся, як хміль розбирав її (Панас Мирний).

хміль розбира́є / розібра́в кого. Хто-небудь починає п’яніти. Він дивився та сміявся, як хміль розбирав її (Панас Мирний).

хміль б’є (ударя́є) / уда́рив у го́лову кому і без додатка. Хто-небудь починає п’яніти. Випили по чарці, по другій, по третій. Хміль ударив в голову (Панас Мирний); Щоб зігрітися, взяв [майор] склянку гарячого чаю, долив його ромом і одразу перехилив його у горло. Життєдайне тепло розплилося по тілу. Хміль знову вдарив в голову (З. Тулуб); І напився дід Хлипавка, як давно уже не напивався. Вдарив у голову хміль… Ухопив важкий грушевий кийок, рушив визволяти Василя (А. Дімаров).

хміль б’є (ударя́є) / уда́рив у го́лову кому і без додатка. Хто-небудь починає п’яніти. Випили по чарці, по другій, по третій. Хміль ударив в голову (Панас Мирний); Щоб зігрітися, взяв [майор] склянку гарячого чаю, долив його ромом і одразу перехилив його у горло. Життєдайне тепло розплилося по тілу. Хміль знову вдарив в голову (З. Тулуб); І напився дід Хлипавка, як давно уже не напивався. Вдарив у голову хміль… Ухопив важкий грушевий кийок, рушив визволяти Василя (А. Дімаров).